7 вересня Закарпаття прощалося ще з одним героєм, який поклав своє життя за Україну. Із захисником Норбертом Пауликом прощалися на набережній Незалежності в Ужгороді. Віддати шану воїну прийшли рідні, знайомі, представники влади, військові, містяни. Військового поховали поряд з усіма іншими побратимами – на Пагорбі Слави, де вже майорять численні українські прапори.
«Норберт Норбертович Паулик народився 23 травня 1990 року в Ужгороді. Навчався у місцевій школі №6, потім закінчив ПТУ №5, де здобув професію електрогазозварювальника. У 2008 році вступив до лав ЗСУ за контрактом – служив стрільцем, помічником гранатометника. Із 10 листопада 2014 року до 24 лютого 2015 року брав участь в антитерористичній операції, захищав Україну на Донеччині та Луганщині. У січні 2023 року знову став на захист держави. Загинув 15 серпня 2023 року, відданий військовій присязі та вірний українському народу», – так повідомили про молодого ужгородця медіа.
Сьогодні ж, 20 вересня, із матірю загиблого героя пані Оленою Паулик зустрілася консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Албертне Шімон Едіна, яка висловила співчуття матері загиблого, який мав угорське коріння.
«Коли ми дізналися про те, що на лінії зіткнення загинув ще один українець угорського походження, ми дуже засмутилися. Ми розуміємо, що війна – це завжди втрати, біль і горе, але надзвичайно важко, коли родина втрачає свою частинку, коли гине син, батько чи син. Нам, угорському народу, це дуже болить», – відзначила пані Едіна.
Вона повідомила, що він початку повномасштабного вторгнення росії України уряд Угорщини спільно з МЗС Угорщини проводить спеціальну програму, основна мета якої – підтримка угорських родин, члени якої загинули на війні.
«Цією програмою ми хочемо висловити наші співчуття і, за можливості, підтримати родину в цій скрутній ситуації. Ми розуміємо, що ніякою допомогою не можна зменшити той біль, який відчуває родина, але ми хочемо бодай трішки допомогти хоча б у матеріальному плані. Уряд Угорщини та МЗС Угорщини висловлює співчуття і запевняє в своїй підтримці. Угорщина прагне миру, ми дуже хочемо, щоб війна закінчилася і щоб припинилися ці трагедії, страшні загибелі як українців, так і угорців, щоб всі ми могли й далі спільно жити в мирному часі», – додала пані консул.
Вона відзначила, що, на жаль, особисто не знала пана Норберта, але чула від його побратимів, рідних, знайомих, що він був дуже доброю, чуйною людиною.
«І ми розуміємо, що коли він пішов на війну, то його метою було те, щоб його рідні далі жили тут в мирі та спокої. Тож прийміть наші щирі співчуття від імені Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, Уряду Угорщини та Міністерства закордонних справ. Також запевняємо, що в разі будь-якої потреби ви можете звернутися до нас, ми допоможемо», – відзначила пані консул.
Мама Норберта розказує, що її син він був надзвичайно хорошою людиною, до всіх ставився добре, мав справді велике серце.
«Норберт почав захищати Україну ще від самого початку вторгнення росії в Україну – з 2014-го року. Після служби залишився вдома, влаштувався на роботу, але в січні цього року знову продовжив службу, тим більше, що мав воєнний досвід», – додала пані олена.
Норберт пройшов чимало військових стежок за цей час. Служив у самому пеклі – під Бахмутом, тримав українські позиції. Мати розказує, що телефонував часто, але не розказував про військові реалії, завжди стверджував, що в нього все гаразд, оберігав рідних.
Востаннє мати з сином говорила 6 серпня. Він завжди казав матері, що все буде добре, щоб не переживала.
Загинув Норберт 15 серпня, але тільки 25-го мати дізналася, що син пропав без вісти. А 1 вересня мати Норберта молодшою донечкою пішла на лінійку, коли їй зателефонували, щоб прийшла в морг на впізнання…
Страшний біль, який не передати словами, коли мати втрачає дитину….
У Норберта лишилося двоє дітей. Віримо, що жертва їхнього батька не була даремною, що діти житимуть в мирній Україні.
Як повідомили в Генконсульстві Угорщини в Ужгороді, Норберт Паулик став 28-м загиблим українцем із угорським корінням, і з якими зустрічалися консули. На жаль, відомо ще про дві страшні трагедії…
Наталія Петерварі,
kiszo.news
