Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита прокоментував результати українсько-угорської зустрічі, яка відбулася днями на Закарпатті.
– Скажіть, будь ласка, що отримує Закарпаття від покращення угорсько-українських відносин за результатами зустрічі? Ми чули про розбудову пунктів пропуску, отже, йдеться про збільшення експортної спроможності нашої країни, що автоматично говорить про наповнення бюджетів та, відповідну, підтримку Збройних Сил України…
– Що отримує в даному випадку Закарпаття? Насамперед воно отримує робочі місця, наповнення місцевих бюджетів, підтримку громади. Позитив і для сусідньої країни, для Угорщини, яка отримає також транзитні шляхи, логістику, створення логістичних складів тощо. Тобто, не тільки ми зацікавлені в покращенні співпраці, як Україна, зацікавлена в цьому й Угорщина.
Як прозвучало під час переговорів, Угорщина готова розбудовувати прикордонну інфраструктуру, зокрема будувати міст через Тису. Буде долучатись до цього проєкту й наша область. І це правильно, це потрібно всім. Загалом є багато наших ініціатив, які особисто я генерував у плані розбудови кордону, пунктів пропуску тощо. Ці ініціативи необхідні бізнесу, щоб перетинати кордон без перешкод, без великих черг. Йдеться про пункт пропуску в Дзвінковому, де наразі паромна переправа, там і планується будівництво мосту. Угорщина бере на себе це питання.
Разом з тим, як ми чули, є грант від Брюсселю, який передбачає фінансування української сторони. Крім цього, у нас є свої передбачені кошти від різних програм, які ми отримуємо від Європейського Союзу. Тож у рамках зустрічі обговорювалось питання, як саме розподіляти кошти, про будівництво дороги навколо Берегова, про відкриття ще одного нового пункту пропуску у рамках, можливо, державного приватного партнерства.
– Про що йдеться?
– Можна відкрити приватні повноцінні пункти пропуски, які будуть за кошти здійснювати пропуск тоді, коли велика черга і коли, наприклад, бізнесу дуже важливо виконати якийсь замовлення терміново. Це пілотні проекти, про які ще треба говорити, це тільки початок. Я озвучив таку ідею прем’єр-міністру, він мене в цьому плані підтримав, але тут, певна річ, повинна бути згода і з суміжною стороною. Сьогодні ми про це говорили, а в рамках робочих груп продовжимо роботу.
– Чи були почуті під час перемовин закарпатські угорці?
– Так, адже вони долучались. Але загалом закарпатські угорці почуті з першого дня мого перебування на цій посаді.
Я тут живу і відчуваю душею, тілом, серцем нашу громаду незалежно від того, угорська, словацька громада це чи якась інша, але головне, що вона працює та живе на території Закарпаття.
Для нас головне сьогодні – підтримувати спокій і мир в області. І нам, вважаю, це вдається, адже Закарпаття єдине, де наразі немає комендантської години – усе це завдячуючи нашим Збройним силам України, нашим героям, які нас боронять. З огляду на все це, вважаю, важливо створити всі умови для того, щоб економіка на території Закарпаття працювала. Не може бути жодних питань про розхитування ситуації на етнічній, релігійні або іншій основі на території Закарпаття.
Я скажу більше: звісно, кожен громадянин мешканець України та будь-якої країни хоче пам’ятати своє коріння, пам’ятати свою материнську мову, знати свого батька-маму і, відповідно, кожен з них бореться за ці права.
Ми європейська країна, яка хоче євроінтеграції, звісно, ми будемо дотримуватися і поважати всі права і свободи національних меншин. Головне – на цьому не спекулювати! Головне – не використовувати це для того, щоб дискредитувати ту чи іншу громаду.
Тому є багато питань, які вже вирішені в законі, який був прийнятий у грудні минулого року, він вирішив багато питань розвернув, можна сказати, машину в іншу сторону, в бік і підтримки угорців на території Закарпаття, в бік підтримки всіх інших нацменшин у країні.
– Хоча ми знаємо, що ніколи ніхто не забороняв закарпатцям спілкуватися тією мовою, якою вони хочуть..
-Так, ми знаємо, що тут, на Закарпатті, кожен із нас спілкується тією мовою, якою хоче, яку знає. У берегівській громаді ми зустрічали представників всіх країн Євросоюзу, послів, які на свої очі впевнилися в тому, що на вулицях, на підприємствах , які ми відвідували, де працює бізнес з угорськими інвестиціями, є інформаційні покажчики угорською мовою.
У нас у населених пунктах окремі назви дублюються українською та угорською мовами, тобто, навіть при дії старого закону можна було бути толерантним, дотримувались поваги один до одного, і все працювало. І це ж стосується румунської громади на Закарпатті. І досі це відбувається, і сказати, що в Закарпатті ми відчули якісь зміни, складно. Але, думаю, що е-е в цілому можливо міжнародна спільнота бачить, що зміни є, а ми жили в цьому соціумі і, не дивлячись ні на які заборони, кожен із нас спілкувався тією мовою, яка йому до душі.
-Які питання обговорюватиме спільна українсько-угорська комісія?
– Ми почули, що є низка пунктів, які потрібно обговорити , це, зокрема, національні школи, питання пропорційності навчання, і щодо цього є різні бачення. Але є круглий стіл, є комунікаційна площадка, є Міністерство освіти та науки, представники громад, зацікавлені особи, представники угорського уряду та українського, які будуть про все це говорити і я впевнений, що в ході діалогу дійдуть консенсусу.
Якщо є діалог, то ми знайдемо спільний спільний результат, і я впевнений у цьому, що він буде позитивний для всіх.
– Спасибі за розмову.
Наталія Петерварі для kiszo.news
