Петро Порошенко часу не гає. За останні кілька днів чинний президент почав діяти так, ніби тепер розпочинає свою каденцію. Звільнив з посади голову Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка, командира Нацгвардії Юрія Аллероа та головнокомандувача Об’єднаних сил підполковника Сергія Наєва. З призначення глава держави теж не забарився: головнокомандувачем донбаських військових призначив підполковника Олександра Сірського і на президентський указ не менш ніж сімдесят п’ять нових членів Найвищого суду присягнулися служити на благо України.
Що мотивує Порошенка до такої гіперактивності – у кожного є (може бути) кілька припущень. Прихильники поки ще чинного президента (та ті, хто страждає на невиліковну хворобу під назвою «наївність»), певно,з повагою стежать за діяльністю Порошенка, переконуючи усіх в тому, що гарант держави до останнього залишиться на «борті» і не покине судно, яке тоне…, а скептики, циніки додають, що все це робиться для того, щоб замести сліди та наламати ще більше дров.
Прихильники, певно, радіють заяві стосовно того, що президент не має наміру покидати політики. За словами самого ж Порошенка, після закінчення президентського мандату, братиме участь у суспільному житті країні задля того, щоб забезпечити вступ України до ЄС та прискорити
євроатлантичну інтеграцію. Адже політик переконаний, що членство ЄС та НАТО є не лише запорукою забезпечення єдності та безпеки континенту, а й гарантією національної незалежності України.
«Наша ідентичність укорінюється в європейській цивілізації», – наголосив він, який не поспішає залишати президентське крісло, додаючи, що Путін має намір відновити російську імперії, в якій українці розчиняться, як в розчині сірчаної кислоти.
Стосовно європейської ідентичності та цивілізаційного коріння варто зауважити: в цю систему цінностей навряд чи вписується позбавлення представників інших національностей права використовувати свою рідну мову (навіть тоді, якщо ці представники перебувають у статусі нацменшин), щоб не згадувати вже ту саму сірчану кислоту.
Заради збереження тих самих європейських цінностей міг би, наприклад, не вживати ніяких заходів, не приймати ніяких рішень, зокрема не підписувати «азіатських» закон про мову.
