Українці звикли відзначати Новий рік двічі – 1 та 14 січня. Але це не просто тому, що ми ледачі і любимо святкувати. Навіть не тому, що любимо поспівати пісень. Дехто не задумується про давні звичаї, а святкує Старий Новий рік ніби за звичкою, бо завжди так робив.
З Днем Василя пов’язано чимало прикмет і традицій.
14 січня – свято Василя 2020.
Це день святого Василя, який прославився своєю благочинністю та благодійністю. Він навернув до християнської віри чимало народу. До того ж святий Василь – покровитель землеробства та свиней. За що в Україні його вельми шанують.
У православній традиції 14 січня святкується День Василя Великого, адже цього дня він відійшов до неба.
У цей святковий день було прийнято прокидатися рано, ще до сходу сонця, і прибирати солому якою було услано підлогу ще в переддень Різдва. Згідно з традицією починаючи з Святого Вечора (Святвечора) який відзначається 6 січня і до Василя в будинку не підмітали, що б не вимести з дому достаток, щастя та благополуччя.
Особливо любили свято Василя хлопчики, адже в цей день вони могли заробити вдосталь гостинців, а іноді й грошей. З самого раннього ранку 14 січня, набивши кишені або рукавички зерном юнаки і хлопчики відправлялися до родичів і сусідів «посівати». Згідно повір’їв посівати можна житом, пшеницею, вівсом або ячменем, які уособлюють достаток і благополуччя, а ось горохом та гречкою посівати не можна, так як вважається що гречка може накликати в будинок суперечки і чвари, а горох сльози. Посіваючи хлопці бажали господарям щастя, здоров’я, процвітання, врожаю і достатку на весь майбутній рік, кажучи при цьому або «Сійся, родися жито-пшениця, всякий хліб та пашниця, на щастя, здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще все вродило, ніж торік, коноплі щоб в устілки, льон по коліна, щоб у Вас, господар, голова не боліла! » або « З Новим роком, будьте здорові, щоб велися у Вас бички та корови, щоб вродила морква та буряк, гарбузи й огірки, бульба та капуста, щоб ваша дівчина була тлусна (статна)! »
Господарі в подяку за побажання і посівання пригощали посівальників окрайцем спеціального обрядового хліба-«Василя», який спеціально випікався господинями до цього свята, солодощами, горіхами і обдаровували дрібними грошима. Найпочеснішими були обов’язки засівальника який прийде в будинок першим, саме йому доручалося обмолотити Дідуха (спеціальний святковий сніп із зернових культур), що стоїть від самого Різдва в красному кутку будинку. Цей сніп обмолочували макогоном, а саме зерно та солома і зовсім вважалися чудодійними, після обмолочування зерно збирали і зберігали до посівної, що б потім його висіяти разом з іншими насінням на ниву, вірячи в те що це посприяє хорошому і багатому врожаю.
Солому ж від Дідуха спалювали в саду. Вважалося що цей солом’яний дим дуже корисний і вбереже сад і ниву від шкідників, морозів та не врожаю, проте згідно вірувань цей дим був корисний і людям, так як захищав їх від хвороб і додавав сил, саме тому існувала традиція стрибати всім членам сім’ї через це багаття .
Є такі народні прикмети на свято святого Василя:
- якщо ніч тиха і ясна – рік щасливий випаде не лише для людей, а й для худоби;
- якщо частина неба хмарами закрита частково – з того боку й буде урожай хліба, прийде щастя;
- сонце без хмар уранці зійде – теж рік щасливим буде, до того ж чекали на добрий урожай фруктів;
- іній вкриває всі дерева рясно – буде врожай на хліб;
- пішов сніг – на щастя та на добрий урожай;
- вітряна погода – на врожай горіхів;
- Повна ополонка на Василя – до весняного великого розливу.
