Не потрібні таланти пророка, щоб передбачити: популярність обраного переважною більшістю президента Володимира Зеленського вже за короткий період не буде такою, як під час голосування чи при достроковому формуванні нового парламенту. Главі держави потрібно утримувати позицію на багатьох фронтах, і хоча він намагається зберегти свою підтримку різними сучасними комунікаційними засобами, просто не в змозі сподобатися всім. Хто чекав від нього дива, вимушений потроху прокидатися – це була марна мрія. Хоча, можливо, її здійснення не беззаперечно залежить від президента – така система.
Зі своєї точки зору можемо вважати найвищим досягненням Зеленського розпуск попередньої Верховної Ради і призначення дочасних виборів нового парламенту, в якому відтак здобув мегабільшість і не потребує жодної коаліції. Правда, окремі члени партії «Слуга народу» завдають Гаранту чисало неприємних хвилин. Так, Богдан Яременко під час пленарного зхасідання переписувався із проституткою, Микола Рудницький домовлявся із незнайомою особою, яку суму в конвертах мають отримувати додатково за свою роботу члени фракції “зелених”, Микола Тищенко “схрестив шпаги” з одним із опозиційних лідерів – інцидент завершився штовханиною і розірваними сорочками, хоча раніше Зеленський обіцяв: у новому парламенті назавжди припиняться “кулачні бої”, які вже стали поганою традицією. Уже трьох членів фракції довелось виключати з неї. З часу весняної президентської кампанії змінили також трьох голів партії Зе-команди.
Навіть не треба говорити, що всі ці інцинденти “падають на голову” насамперед глави держави, бо люди саме з ним ототожнюють владу “слуг народу”. І це лише внутрішні проблеми, а існують і зовнішні, які набагато складніші. Зеленський ходить по дуже крихкій кризі, коли намагається вирішувати питання Донбасу. Наймолодший в історії країни Глава держави може ламати голову й над тим, що вже тут зима, а угода про транзит російського газу через Україну й досі відсутня – дія дотеперішньої закінчується в грудні. Не вщухають пристрасті й навколо проголошеної земельної реформи. Незважаючи на здійснені потуги, на кінець 2019 року в Україні на такому ж рівні корупція, контрабанда на кордоні, вплив криміналітету, підкупна судова система, бідність і цей перелік проблем, які мали місце і при Порошенкові, і при Януковичеві, можна б продовжувати.
Та є дещо, що нам, закарпатським угорцям, болить ще сильніше, ніж перераховані негаразди. Ми надіялись, і тому в переважній більшості голосували за колишнього коміка, що він, як обіцяв, перегляне окремі закони, що ущемляють права певної частини громадян. Минуло півроку, але нічого подібного не сталось. Власне, ситуація далі не загострювалась, але й пом’якшуючих ознак не помітно. Змінити таке становище, напевно, здатна лише безпосередня українсько-угорська зустріч на найвищому рівні. З боку Будапешта таке бажання відчувається, але Київ поки-що відмовчується.
Дьєрдь Дунда
