15 березня – День Незалежності Угорщини, 177-ма річниця початку революції 1848 року проти Австрійської Імперії, яка стала одним із ключових моментів в історії Угорщини.
Угорська революція 1848 почалася при наростаючому народному обуренні оподаткуванням, прагненням до свободи друку, свободу віросповідання і незалежного парламенту для Угорщини. Ці прагнення були також обумовлені і іншими віяннями по всій Європі в цей час.
Саме у березні 1848-го, 177 років тому, угорське суспільство виступило на захист демократичних свобод і за незалежність своєї батьківщини.
“Найкращі сини Угорщини заплатили своїм життям у смертельних боях з ворогом і під час масових страт, їхні імена перетворилися на легенду”, – так пишуть про ті події сучасники.
Радіо Совбода нагадує: “…до 1848 року Угорщина ще не була у складі дуалістичної монархії з Австрією, як це стало згодом у 1870-х роках. Попри те, що у місті Пешті на той час вже діяв парламент і навіть функціонував уряд з обмеженими повноваженнями, всі головні рішення приймались у Відні. Передусім вони стосувались зовнішньополітичних відносин, торгівлі, адміністративного управління, виробництва продуктів, мануфактурної справи й розбудови війська. Угорська політична еліта, яку утворювали відомі аристократичні родини та нечисленні представники бідніших прошарків населення, добре усвідомлювали безпорадність пештського уряду з куцими повноваженнями.
Ідейними батьками революції 1848-49 років вважаються відомий політичний діяч Лайош Кошут, граф Іштван Сечені, поет з народу Шандор Петефі та деякі інші. Всі вони, кожен у свій спосіб – через урядові ухвали, матеріальну допомогу, поширення революційних віршів тощо – сприяли бурхливому піднесенню національної свідомості угорців.
На бік революціонерів перейшла армія, точніше угорські кінні й піхотні частини, сформовані на гроші угорських платників податків а також підрозділи добровольців. У боях із австрійцями вони здобули низку блискучих перемог і кінцева перемога, що вела до незалежності Угорщини, була вже не за горами. Але перелякана цісарська династія Габсбургів звернулася по військову й політичну допомогу до тодішнього головного жандарма Європи російського царя Миколи Першого. І ця допомога не забарилася.
1849 рік став роком розправи над повстанцями. Австрійці страчували десятками угорських офіцерів, полювали на угорську опозицію. Поет Шандор Петефі загинув на полі бою. Полум’яний оратор Лайош Кошут спішно виїхав на еміграцію до Західної Європи. А граф Сечені наклав на себе руку за кордоном”.
Зрештою 13 серпня у Вілагоші Гергей оголосив про капітуляццію угорської армії та здався на милість російських військ. 17 серпня капітулював Арад, 26 серпня – Мункач (Мукачево), нарешті 5 вересня здався Комаром. Революція в Угорському королівстві зазнала поразки.
Після придушення революції в Угорському королівстві введена військова диктатура.
Лідери Угорської революції 1848—1849 років (Кошут, Петефі, Бем, Баттяні), як і «13 мучеників» — страчених генералів — стали національними героями Угорщини, що слугували прикладом для наслідування новим поколінням угорської молоді.
З цієї нагоди наша редакція щиро вітає угорський народ з Днем Незалежності! Угорці, як і українці, добре знають, що таке боротьба за незалежність та свободу. Миру нам усім!
