“Я віддаю на благодійні аукціони невеличкі роботи, які могла зробити за два дні, наприклад. Тому що, велику картину я роблю три-чотири тижні. Важко її віддати. Має бути дуже потужний аукціон, щоб її справді продали за суму, яку вона коштує. Бо інакше я сама задоначу. Я і так доначу завжди. У нас є таке правило з чоловіком, що ми кожного дня донатимо”, — розповіла Андріана.
У жовтні художниця організувала першу виставку своїх робіт для родичів, друзів та знайомих. Одну картину вона виставила на аукціон й зібрала понад 47 тисяч гривень.
“Я закінчувала художню школу і мріяла вступити в Академію мистецтв. В Ужгороді її ще не було. Вона була у Львові. Послухала батьків, що потрібно обирати нормальну професію, яка буде приносити гроші. Провчилася на журналістиці, аспірантуру ще закінчила потім. Війна показала, що “завтра” може не бути. Я зрозуміла, що все — я йду малювати”, — розповіла Андріана Данилюк.
Художниця каже: відтворює у картинах схеми вишивок. Одна з таких — вишиванка Івана Франка. Готові роботи спочатку показує чоловіку.
“У нього добре розвинуті математичні здібності. Чоловік допомагає, коли мені треба щось порахувати, вирахувати, де має бути центр. Бо коли велика картина, то зробити це важко”, — говорить художниця.
За словами Андріани, наразі робота над картинами — її основне заняття. Має псевдонім — Етна.
“Етна – це етнічна. Але це і є назва найбільшого вулкана Європи. Це слово поєднує в собі і силу, могутність, талант і плюс — це про нашу етніку, це українське. Я почала відтворювати старовинні схеми кінця ХІХ — початку XX століття. Осучаснюю їх, щоб ці роботи можна було поставити у сучасну оселю, в дорогий офіс, клініки, лікарні”, — розповідає Андріана.
Чоловік художниці Павло Данилюк каже: “Це дуже на часі, тому що ми зараз починаємо повертатися до своєї культури і “одягати” будинок в автентичне українське стає модним. Це мова про самоусвідомлення себе. Ми були за всіма трендами світовими сліпими до своєї власної української культури. Ми починаємо її знову для себе перевідкривати”.
