Серед припущень дослідників історії церкви найпоширенішою є думка, що костел був зведений ще у ХІІІ ст. – спочатку як католицький. І лише з середини XVI-го століття, після масового переходу місцевого населення у протестантизм, готичний храм став слугувати реформатам.
Упродовж століть на долю церкви випало немало випробувань – набіги татарської орди, пожежі, повені… Та все ж зусиллями вірників храм вистояв, до того ж – у майже незміненому вигляді. Нині це не тільки місце проведення богослужінь реформатської громади міста, а й унікальне сховище дивовижних знахідок минулого.
Середньовічні фрески
Гіпотезу про те, що у стінах храму можуть бути приховані фрески, висловлювали й раніше. А нещодавно факт їх існування підтвердився. Три роки тому, у 2016-му, під час реставраційних робіт угорський художник-реставратор Йожеф Лангі виявив на лівій стіні у північній частині храму фрески. Як стверджує священик храму о.Кароль Ласло, їм стільки ж років, як церкві, і це не що інше, як фрагмент середньовічного розпису «Таємна вечеря» з ликами дванадцятьох апостолів. Духовний наставник реформатської громади сподівається, що роботи вдасться продовжити, щоб цілком відновити унікальний розпис.
Рештки кам’яного вівтаря
Фрески – це тільки одна з цінних знахідок у сакральній споруді. Також тут можна побачити частини старого кам’яного вівтаря, імовірно, XVI-XVII століть, який знов-таки під час реставрації угорські дослідники знайшли за сходами, що ведуть на катедру. На одному з них – фігура орла, що з давніх-давен був символом міста і зображений на гербі Тячева. На інших – рослинні візерунки та нерозбірливий напис.
Також вдалося виявити елементи первісного декоративного оздоблення – консолі з орнаментальними мотивами – дубовим листям та гронами винограду.
Касетна диво-стеля
Вражає і незвичайна стеля церкви, яка складається з розфарбованих 240 частин-«касет», або кесонів. На них, крім розмаїття вигадливих рослинних орнаментів, наче з Гетсиманського саду, зображені й чудернацькі тварини та фантастичні істоти, згадки про яких є у Біблії. Це, до прикладу, лелеки, кролики, орел, пелікан, дракони, козли, єдинороги та інші. Є тут чимало зображень рибоподібних створінь, зокрема, русалки.
Первісний касетний розпис датується 1748 роком, а у 1934-му його відреставрував майстер Янош Борок. Ці дати теж зафіксовані на символічних касетах.
У Закарпатті подібна дерев’яна стеля є ще у реформатській церкві в с.Четфалва на Берегівщині. Зустрічаються такі в Угорщині та румунській Трансильванії.
Орган, подарований вірником
Як свідчить напис на старовинному органі, встановленому у церкві, його виготовили у 1853 році. Це подарунок прихожанина Йожефа Петрича. Як свідчать публікації у тогочасній пресі (часопис «Vasarnapi Ujsag»), це був неодружений, бідний, але благородний і побожний чоловік, який прожив скромне життя. У 1852 році він сильно занедужав, покликав священика і куратора, з якими поділився намірами віддати всі заощадження на потреби церкви. З них 1000 форинтів були призначені для купівлі органу. Невдовзі Йожеф Петрич помер. Йому було 55 років. Похований цей добродій на реформатському й римо-католицькому цвинтарі у центрі міста.
Голос церкви – три дзвони
На дзвіниці церкви, яку добудували вже у 1810 році, є три дзвони – великий (1836 року), середній і малий. Середній (1923 року) і менший (1930 року) були вилиті у відомій майстерні Ференца Егрі в селі Малі Геївці поблизу Ужгорода. Про це свідчать вигравійовані написи на них.
Зараз дзвони калатають за допомогою електронної системи. А до того у храмі був дзвонар, який мотузками приводив їх у рух. Як розповів доглядач храму – голова двадцятки Шандор Ривіс, два шнури він тримав у руках, а третій – прив’язував до ноги.
Дзвонять вони кожні 15 хвилин. Чверть години відбивають раз, півгодини – двічі, 45 хвилин – тричі і цілу годину – чотири рази. Коли хтось із прихожан відходить у вічність, містом лине сумний подзвін: якщо це чоловік – переливи звучатимуть тричі, якщо жінка – двічі.
На горищі храму зберігається старий годинниковий механізм з гирями на тросах: колись годинник щоранку заводили вручну.
Серед інших цінних реліквій храму – знайдений у 1995 році в одному з ящиків на горищі церкви угорський національний прапор початку ХХ століття, схований, імовірно, після Тріанонської мирної угоди 1920 року. Також тут є дві стели з іменами прихожан, загиблих під час І та ІІ світових воєн.
На фасаді храму можна побачити кілька меморіальних табличок. Одна з них – на честь уродженця Тячева – відомого архітектора, який працював в Угорщині та США, Йєньо (Юджина) Падані-Гуляша, який у 1903 році був охрещений у храмі.
Які ще таємниці та артефакти приховує найстаріша споруда міста – відповіді на ці питання ще тільки належить знайти.
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
