Тісна співпраця між українцями та угорцями сформувалася за час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Щодня ми чуємо про безпрецедентні випадки допомоги, коли прості люди з однієї країни допомагають тим, хто потрапив у жерло такого страхіття, як війна. Таким є приклад Лаура Іветта Папп із Угорщини, котра залучила грантові програми на підтримку інклюзивного закладу в Україні. Молода дівчина з Будапешта вирішила, що надважливо в цей час подарувати посмішку дітям, які живуть в країні під час війни, сприяти їхньому розвитку, полегшуючи таким чином роботу фахівців спеціалізованого центру.
Цю дивовижну історію Чула та записала журналістка «Kárpáti Igaz Szó» Брігітта Варга.
Допомогти дітям інтегруватися в суспільство
Інклюзивний центр у Мокрій, населеному пункті в Тур’яреметівській громаді, розташований неподалік колишнього райцентру містечка Перечен. Створений заклад спеціально для дітей з порушеннями розвитку та особливими освітніми потребами. Після занять у школах таких дітей громади транспортують шкільним автобусом до цього спеціального центру, де вони й отримують корекційну освіту. Уже в закладі з дітьми працюють психолог, логопед та інші фахівці. Заняття тривають 25 хвилин, а групові розвиваючі – дещо більше.
Крістіна Кунювіц, логопед Інклюзивного ресурсного центру Тур’яреметівської громади, розповіла про специфіку роботи закладу:
«До нас приходять діти з різними вадами. Наше завдання – насамперед допомогти їм надолужити згаяне та інтегруватися в суспільство, адже є діти, яких потрібно навчити платити в магазині чи просити про допомогу. Для них навіть такі прості речі можуть бути проблемою».
Логопеди за допомогою спеціального обладнання, навичок та програм намагаюся розвивати мовленнєві навички дітей.
«Важливо навчитися правильному мовленню та вимові, – коментує логопед. – Так, багато дітей неправильно вимовляють або плутають звуки “р” і “л”, або “ш” і “с”. Коли батьки бачать, що це проблема, навіть у першому класі, вони приводять дитину до нас. Ми спочатку оцінюємо стан дитини і лише потім починаємо навчання».
На групових заняттях у закладі розвивають концентрацію уваги, пам’ять, мислення підопічних, додає пані Крістіна: «Деякі діти, наприклад, не можуть відрізнити прямокутник від трикутника з першого погляду. На заняттях ми намагаємося навчити їх розрізняти їх через гру та використання допоміжних засобів. За допомогою групових ігор ми також хочемо переконати їх, що не потрібно боятися спільноти, і що працювати разом набагато легше та приємніше».
Коли серце кличе допомагати…
Лаура Іветта Папп з угорського Будапешта вирішила підтримати та полегшити роботу фахівців центру. Слід почати з того, що дівчина давно відчуває поклик допомагати дітям з інвалідністю, про це вона розповіла в розмові з журналістами нашого видання, коли вкотре приїхала на Закарпаття. Для неї було дуже важливим робити це в країні, де триває війна, адже діти можуть і не розуміти, що відбувається в країні, проте вони відчувають, який важкий тягар лежить на плечах їхніх сімей та вчителів, як вони тривожаться, відчувають стрес і втому.
Лаура мала досвід пошуку та написання грантів і, маючи задум, звернулася до Pro Filii Alapítvány – фонду, метою діяльності якого є підтримка громадських і некомерційних організацій та окремих осіб, які сприяють поліпшенню стану здоров’я, способу життя та рівних можливостей людей, що живуть в Угорщині та в угорських поселеннях за її межами, особливо дітей. Її звернення було успішним, і після погодження грантової пропозиції щодо допомоги дітям у країні, де триває війна, дівчина вчинила наступний крок – написала до Генерального консульства Угорщини в Ужгороді з проханням допомогти налагодити всі контакти. Це вдалося, і в підсумку Лаура кілька разів уже відвідувала “Мокру”, і завжди з цінними подарунками.
Уперше молода угорка відвідало центр у грудні 2023 року, коли привезла до Мокрої 20 комп’ютерів у комплекті з відповідними меблями (робочий стіл, монітор, клавіатура, миша).
У травні 2024 року Лаура за підтримки консульства доставила ще 50 дитячих подарункових пакунків, які також містили розвиваючі та розважальні іграшки та солодощі. Тоді ж дівчина багато спілкувалася з працівниками центру і дізналася про потребу в сенсорному обладнанні, йдеться про спеціальні м’ячики, доріжки різних кольорів і візерунків, килимок і логопедичний стіл. Завдання, яке здавалося складним, не стало таким для волонтерки. Після поїздки додому дівчина придбала ці речі й 7 серпня повернулася до центру втретє.
«Комп’ютери, які ми привезли раніше, вже працюють, – розповідає угорська волонтерка. – На них можна буде встановити різноманітне розвиваюче програмне забезпечення, що стане великою підмогою як для дітей, так і для фахівців, які тут працюють. Під час нашої третьої поїздки ми придбали речі, про які конкретно просив заклад. Цього разу акцент був зроблений на моторному розвитку та координації дітей, а також на терапевтичному обладнанні для сенсорної та логопедичної терапії: сенсорні ходунки, обладнання для балансування та логопедичний стіл. Це обладнання допоможе фахівцям покращити рухову активність та мовлення дітей».
Звичайно ж, не обійшлося і без подарункових наборів із солодощами. І треба бачити, якими сяючими очима діти дивляться на солодощі та іграшки, які отримують…
«Усе це було б неможливим без підтримки фонду та Генерального консульства Угорщини в Ужгороді. Я вдячна їм за допомогу», – каже Лаура.
Як вижити закладу, що створений в умовах війни
Про важливість такої ддопомоги та постійні потреби в увазі донорів розповідає директор закладу Віталія Темянинець. За її словами, реабілітаційний центр був відкритий у рік початку війни, тому особливих можливостей для розвитку і розширення не було. Потреби ж постійні, оскільки кількість дітей невпинно зростає.
«Наш центр для дітей із порушеннями розвитку, відповідно, наше завдання – визначити освітні потреби дітей, розповідає пані Віталія. – У минулому навчальному році в центрі займалися 106 вихованців: 53 діток у спеціальних класах, 46 учнів – на інклюзивному навчанні та 7 дітей працювали на індивідуальних заняттях. Більшість дітей мають затримку розвитку, деякі з них мають мовленнєві труднощі, окремі – аутизм. Навіть зараз, під час літніх канікул, ми працюємо з пів сотнею діток Ми вже неодноразово отримували підтримку від наших угорських партнерів і дуже вдячні за комп’ютери, адже можемо встановити на них низку програм, які розвивають увагу дітей та розвивають їхнє мислення, мовлення, соціальні навички».
Наразі, за словами директорки, колектив закладу працює над тим, щоб отримати доступ до програм, які зроблять навчання простішим та ефективнішим. З ними дітям буде набагато легше вивчати, наприклад, кольори, цифри, букви.
«Щодо останнього траншу допомоги від угорців, то, за словами пані Віталії, його використають для створення сенсорної кімнати для покращення психологічного, інтелектуального та емоційного розвитку дітей. «Вплив на рухову функцію допомагає, серед іншого, розслабити м’язову напругу та зняти емоційну напругу. Використання сенсорної кімнати впливає на моторику, координацію, зорове сприйняття, вербальну комунікацію, концентрацію уваги та багато інших функцій дітей», – пояснює очільниця закладу.
Цінність цієї допомоги від угорців, як каже пані Віталія, не тільки в матеріальному сенсі, а і в моральному. Адже ця допомога – яскравий доказ того, що про дітей піклуються, про їхні потреби чують, що особливо важливо в ці складні часи.
«Так приємно, що є люди доброї волі, які безкорисно роблять такі благородні вчинки. Це справді дуже потрібні речі для того, щоб ми могли проводити повноцінні заняття для дітей з особливими потребами. Сподіваємося, що дії наших благодійників стануть прикладом для інших, адже вони не тільки подарували нам матеріальну допомогу в цей нелегкий час, а й дали надію на те, що спільними зусиллями все можливо. Ми сподіваємося, що це не остання наша зустріч і що наші благодійники відвідають нас ще багато разів, – сказала Віталія Темянинець.
Щоб допомога безперешкодно потрапляла на Закарпаття
Важливу роль в координації всіх українсько-угорських волонтерських процесів відіграє Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді – дипломати установи активно долучилося до координації та доставки численних вантажів в Україну.
«Угорська дипломатична місія є сполучною ланкою між батьківщиною та не лише Закарпаттям, а й усією Україною, – зазначили на наш запит в дипустанові. – Генеральне консульство в Ужгороді не лише підтримує населення регіону в міру своїх можливостей, але й вже майже десять років підтримує добрі взаємини з численними населеними пунктами за Карпатами».
Як зазначено в коментарі, від початку війни Угорщина підтримує український народ як в Україні, так і в Угорщині, активно співпрацюючи з ним.
«Ми допомагаємо тим, хто в скруті, приділяємо велику увагу відпочинку та духовному збагаченню дітей, які тут проживають, – зазначають дипломати. – Завдяки цьому ми допомогли організувати канікулярні поїздки для тисяч українських дітей. Неодноразово до Посольства надходять запити з Угорщини про те, які заклади чи громади потребують допомогу того чи іншого виду. Саме під час опрацювання одного з таких запитів ми й познайомили пані Лауру, представників Pro Filii Alapítvány та керівництво інклюзивного центру в Мокрій. Їхня співпраця дала чудові результати, адже ми говоримо про потреби дітей! Це дуже важливо, коли допомога потрапляє у потрібне місце, де враховують індивідуальні потреби дітей, де всім дітям гарантують рівні можливості та повноцінна участь в освітньому процесі”, – додав дипломат.
P. S. Наразі грантова програма, в рамках якої працювала Лаура Іветта, завершилася. Проте не закінчується на цьому дружба угорської волонтерки з українськими дітьми. Жителька Будапешта вже сказала, що не прощається на цьому й хотіла б продовжувати допомагати тим, кому зможе, на Закарпатті. Або тут, у селі Мокра, або в іншому дитячому реабілітаційному центрі.
Варга Брігітта, Дунда Сільва, Петерварі Наталія
