Після двох років добровільної служби він був звільнений з 68-го батальйону територіальної оборони. Тепер справа за українською дипломатією – призначити його послом України в Угорщині. На березі річки Уж ми взяли інтерв’ю у Федора Шандора, професора окопів. Інтерв’ю виданню nepszava.hu
Переклад довільний.
- Коли очікується схвалення Україною вашого призначення на посаду посла?
Для цього слід звернутися до Міністерства закордонних справ України. Спочатку мені потрібно було звільнитися з армії. Тільки після цього я міг розпочати необхідні процедури, щоб стати послом. Я подав документи, необхідні для мого призначення, і повинен був надати інформацію про свої доходи та майно. Це звичайна процедура відбору на вищі державні посади.
- Як викладач, ви вірили у знання та людяність. Як ви відчули на собі закони війни, насильства на фронті?
Того дня, 24 лютого 2022 року, я читав три лекції в університеті для студентів факультету психології.
Після закінчення занять я пішов до військкомату в Ужгороді і записався добровольцем на військову службу, щоб захищати свою країну, свою сім’ю і Закарпаття.
Про своє рішення я не пошкодував ні на секунду. І сьогодні не вчинив би інакше. Звичайно, війна змінила моє життя. Цей період навчив мене самодисципліни, я став більше цінувати кожну маленьку радість життя, ті моменти, які роблять мене щасливим. Навіть сьогодні ми часто говоримо з побратимами, що тільки завдяки вищій силі ми вижили в складних ситуаціях на полі бою. Не останню роль у цьому зіграло й те, що ми стояли пліч-о-пліч один за одного.
- Чи був момент, який вас зламав, щось у вас переломив?
Це дуже важка ситуація, коли гинуть товариші, з якими ми нещодавно розмовляли і їли разом. Спостерігати за їхньою смертю – це був нестерпний, важкий момент.
- Як це – продовжувати таку людяну справу, як викладання, весь час, поки гриміли гармати?
Лекції на фронті допомогли мені адаптуватися до воєнної ситуації, до армії. Це те, що я вмію робити, це те, чим я займався все життя, у мене за плечима 30 років досвіду, я маю наукові ступені. Це давало мені відчуття життєвої сили, енергії, тому я продовжував викладати.
Для мене було важливо не переривати освітній процес, адже ми все одно воюємо за освічену і цивілізовану націю. Це мій принцип у цій війні.
Після відповіді Радянського Союзу на військові інтервенції у 56 та 68 роках, варварська, руйнівна сила зрозуміла, що з цими маленькими народами, угорцями та чехами, необхідно укласти мир. Владний режим, який знищив наших сусідів у 56 і 68 роках, тепер розпочав війну проти нас у 2022 році. Він не змінився. Ми повинні були вистояти, і ми це зробили. Ми зробили це незалежно від того, чим це закінчиться, і чи готові ми вести переговори про мир, укласти мир, відмовившись від опору. Це лише цифри, які не є впливовими факторами, головне, що опір був розпочатий.
56-го року угорці, 68-го року чехи, 2022-го року ми сказали «ні» режиму. І монстр зі Сходу мусить визнати наше існування.
Ця війна, ймовірно, закінчиться дипломатичним шляхом, але суть в тому, що ми показали, на що ми здатні, так само як і угорці, і чехи.
- Що думаєте про візит Віктора Орбана до Києва, про його поїздку до Москви, Пекіна, Вашингтона після відвідування України? Чи можуть зблизитися позиції українців та угорців щодо прав угорських національних меншин?
Сусіди часто мають набагато ближчі стосунки, ніж власні родичі. Адже родичі можуть жити далеко, а сусід завжди на відстані витягнутої руки. Немає іншої альтернативи, окрім як жити пліч-о-пліч у мирі та дружбі.
Наша спільна історія і ДНК показують, що ми близькі. Я сам є прикладом: мій батько – угорець, мама – українка. І цей зв’язок, цей фактор зміцнює добросусідські відносини.
Адже в Україні є потужна угорська меншина, а в Угорщині – значна українська діаспора, яка значно зросла з 2022 року. Що стосується візиту Віктора Орбана до Києва, то це була довгоочікувана зустріч, яка пройшла абсолютно нормально. Я впевнений, що це важливий крок до відновлення добросусідських відносин.
- Режим Орбана виступає проти військової підтримки України в ЄС і НАТО. Що може статися, якщо повернеться «мирний» Дональд Трамп? Чи може Україна не піти шляхом 56-го року?
У всіх народів є больові точки. Після Тріанонського мирного диктату угорська нація не тільки не зникла, але стала сильнішою і набагато згуртованішою. Цей удар зміцнив угорський народ. Український народ також отримав і надалі отримуватиме користь від таких болючих подій.
Але кажуть, що біль робить нас сильнішими. НАТО – це лише одна з незліченних міжнародних організацій, а не Бог, якому треба молитися. Ми молимося насамперед за родину, за країну, за зміцнення віри.
Віра дає силу, сила дає надію. Це стосується як угорців, так і українців. Ці організації мають свої інтереси, які не завжди збігаються з інтересами інших організацій та країн. Вінстон Черчилль часто цитував колишнього британського прем’єр-міністра Пальмерстона: «У Англії немає вічних друзів, у Англії немає вічних ворогів, у Англії є інтереси». Ми зараз перебуваємо в періоді інтересів, і, очевидно, ми страждаємо від усіх негативних наслідків цього. Але це робить нас сильнішими.
- Багато хто вважає, що Росія грає на знекровлення України. Чи може українській армії не вистачити солдатів?
Це війна не людей, а технологій. Сьогодні не людський фактор, не населення вирішує результат війни, а інтелект і технології, які сторони застосовують. Я маю на увазі насамперед безпілотники, радіотехнології. Сьогодні одна балістична ракета ATACMS може досягти більшого результату, ніж ціла бригада. Звичайно, жива сила впливає на хід війни, але не кількість людей визначає результат. На полі бою вирішальну роль відіграють людський інтелект і психологія. Сильніші ті, хто краще підготовлений ментально і психологічно на фронті, і ті, хто має більше знань в тилу, лідируючи в розробці нових видів озброєнь.
- Ви були солдатом два роки, провівши більшу частину свого часу на фронті в жахіттях нелюдських випробувань. Ви часто згадуєте війну?
Більшість травмованих солдатів страждають на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), і я не виняток. Мені сняться трагічні моменти, які я пережив на передовій. Мені часто сняться мої загиблі побратими. Я намагаюся придушити ці болючі спогади і сни за допомогою різних хобі, волонтерства та громадської роботи.
Довідка. Федір Шандор
Філософ, професор соціології, завідувач кафедри соціології Ужгородського національного університету.
На початку російської агресії у 2022 році пішов добровольцем до 68-го батальйону територіальної оборони «Закарпатські шаркані». Став відомим як професор окопної війни, читав лекції на фронті.
У березні минулого року стало відомо, що він є кандидатом на посаду посла України в Угорщині, але лист про згоду підписала колишня глава держави Каталін Новак лише в серпні.
У лютому він був демобілізований і пройшов перевірку на предмет допуску до державної таємниці. Рішення про йогопризначення лежить на столі української дипломатії з травня.
