Наполеглива, надійна, не любить конфліктів, врівноважена. Вона часто хвилюється, але знаходить підбадьорення у Слові. Вважає, що не має особливого таланту, але дуже хороша в одній справі, розкриваємр, що це таке. Гостя рубрики Kárpáti Igaz Szó “Крізь замкову щілину” – Аніта Маркуш, вчителька угорської мови та літератури ЗОШ імені Ференца Ракоці.
– Ви завжди хотіли бути вчителем?
– Я завжди грала тітку-вчительку, з дитинства хотіла нею бути. Я ходила до школи в Гаті, атестат про середню освіту отримав у реформованій середній школі Великій Доброні. На той час я вже цілеспрямовано готувалася до викладацької діяльності, тому подала документи до Угородського національного університету. Мене зарахували на угорську мову та літературу, а також на історію, а потім постала перша велика дилема в моєму житті, який із них вибрати? Мені дуже сподобалися обидва, але я не пошкодувала, що врешті зупинилася на угорській мові та літературі. Читання було моїм світом із дитинства, навіть зараз, якщо можу, я занурююся в хорошу книгу. У 2010 році, після закінчення університету, я одразу влаштувався на роботу тут, у Гаті, у середню школу Вільмоша Ковача. Потім, у 2018 році, народився наш маленький хлопчик. Після трирічної декретної відпустки я повернулася на рік працювати в Гать, потім почалася війна і я відчула, що було б добре, якби щось змінилося в моєму житті. Випала можливість викладати в Мукачеві, і я нею скористалася. Минуло два роки, як я викладаю угорську мову та літературу в середній школі імені Ференца Ракоці ІІ, і я відчуваю, що це моє. Колектив надзвичайно хороший. Хоча те саме було і в Гаті. Також була велика дилема, їхати чи залишатися? Моя родина підтримала мене, і я подумала, що настав час зробити крок вперед і спробувати щось нове. Я не пошкодувала про своє рішення.
– У Гаті навчаються угорські діти, а в Мукачеві більше дітей від змішаних шлюбів. Чи слід використовувати інші підходи при навчанні угорської мови для них?
– Це було справді складн. Але я люблю виклики, таких діток цікаво вчити, їм треба по-різному пояснювати. Я дуже люблю дітей, тому думаю, що з таким ставленням можна вирішити будь-що. Учитель – це справді професія, її не можна розглядати лише як роботу. Сімейна ситуація при цьому також має велике значення. Адже навіть якщо ми залишимо «громадські» проблеми позаду, атмосфера вдома позначається на нас у школі, і навпаки, якщо ми беремо роботу зі школи додому, родина це відчує і змушена буде терпіти. Інакше не працює.
– Ви часто берете роботу додому?
– Редагування тез і зошитів, формування перевірочних завдань, складання планів уроків відбувається вдома, а спілкування з батьками, колегами, дітьми часто триває і в позаробочий час. Було кілька суперечок із чоловіком з цього приводу, але з тих пір він встиг звикнути, і я також намагаюся добре координувати все це. Ви повинні знайти баланс, щоб у вас був час для сім’ї, але робота також була виконана. Зізнаюся, це нелегко. А з осені наш хлопчик піде в перший клас, він поїде зі мною в Мункач, що спричинить за собою ще більше додаткових завдань. Я кілька разів думав про те, який талант дав мені Бог, і дійшов висновку, що насправді не маю якихось особливих здібностей, але я чудово вмію розпізнавати здібності дітей і бачити, до чого вони схильні.
Загалом я не просто відкриваю, а й розвиваю їхній талант, вказую на те, що вони могли б вдосконалити, і цим уже кільком дітям «дала крила». Воджу учнів на конкурси декламаторів, конкурси декламаторів балад та інші конкурси. Ми отримуємо нагороди одну за одною. Я вважаю, що це теж завдання вчителів – бачити в кожному добро і підтримувати дітей у досягненні поставлених цілей.
Я намагаюся приділяти всім однакову енергію та увагу, і знаходити шлях, який веде до них. Діти дуже добре вміють відчувати любов і відкриватися людині, яка піклується про них. І цим не варто зловживати, власне, це потрібно сприймати як можливість працювати над ними ще краще. Я також вела курс драми в Гаті, це був чудовий досвід, з осені спробую це зробити в Мукачеві. Я думаю, що дітям теж дуже сподобається гра.
– Що зазвичай робите, щоб відпочити?»
– Читаю. Люблю класичну та сучасну літературу, вірші, але також цікавлюся закарпатською угорською літературою. З тих пір, як народився мій син, я занурилася в оповідання. Читаємо разом. Але насправді іноді й робота по дому відключає, це добре після розумового навантаження. І, звичайно, без садівництва в селі не обійтися. У майбутньому я хотіла би подорожувати та досліджувати європейські міста та нашу культурну спадщину. Минулого разу, коли я була у Хорватії в поїздці зі своїми студентами, це був чудовий досвід. Було б добре подорожувати сім’єю і відвідати красиві місця.
– Що вас найбільше хвилює?
– Я дуже хвилююся про речі, про які не повинна. Раніше, коли моя дитина хворіла, я дуже переживала. Це вже трохи змінилося, бо дитина все рідше хворіє. Мій чоловік завжди мене заспокоює і намагається відвернути мої думки.
– Ви впевнені в собі?
– Ми з чоловіком краще обговорюємо речі, ніж один із нас чи інший вирішуватиме самостійно. Я все одно більш поблажлива, ніж мій чоловік. Ми можемо покластися один на одного в усьому, вирішуємо проблеми разом.
— На що можете ображатися?
– Сам факт того, що я відчуваю, що мене намагаються обдурити, засмучує мене. Я намагаюся думати, що маю реалістичний погляд на життя, але іноді я наївна.
– Вам важко сказати “ні”?
– Так. Я кілька разів відчувала, що настав час навчитися говорити «ні». Якщо мене про щось просять, я все відкладаю і допомагаю. Однак бувають ситуації, в яких краще триматися осторонь і не ставити інтереси інших вище своїх. Цю «погану звичку» я успадкувала від тата.
– Ви віруюча людина?
– Я реформат, практикуючий християнин. Боже керівництво часто допомагає мені в складних ситуаціях, і коли я стикаюся з рішенням, я молюся, я прошу Його про допомогу.
– Маєте девіз?
– У нашій спальні є вірш, який говорить: Залиште свою дорогу Господу і довіртеся Йому, і Він виконає її. (Псалом 37.5) Я часто дивлюся на це, коли мені сумно чи я засмучена. Це мене підбадьорює.
– Що ви хочете передати своїм учням, своїй дитині?
– Я хочу виховати свого сина і всіх довірених мені дітей людьми. Це велика відповідальність – подавати приклад і робити з них хороших угорців, які поважають і підтримують один одного.
ВИБРАНЕ:
їжа: домашні страви
Напій: фірмова кава
тварина: собака
фрукти: виноград, їперсики
рослина: орхідея
колір: пастельні тони
музика: змінюється
книга: Ferenc Móra: Aranykoporsó
сезон: веснаї
час доби: ранок
чеснота: надійний
негативна риса: тривожність
Ріта Шімон
Kárpáti Igaz Szó
