Закарпатська реформатська церква вдячна за наявних прихильників, інформує видання Kárpáti Igaz Szó
Допомога угорського народу внутрішньо переміщеним особам не припиняється навіть після другої річниці війни, адже ще є ті, хто потребує допомоги. Міжнародні та місцеві організації та церкви підтримують українців, але в якій мірі та формі вони ще можуть це робити через два роки?
На допомогу постраждалим, біженцям та нужденним одразу після початку війни поспішив Діяконічний відділ Закарпатської Реформатської Церкви. Ця гарна справа триває й досі, адже ще багато людей потребують підтримки.
– Ми щотижня отримуємо звернення з охоплених війною територій, і ми намагаємося їх задовольнити в міру своїх можливостей, і відправити вантаж допомоги на місце події вантажівкою, – зазначив Бела Надь, голова відділу дияконії.
Але, за його словами, багато внутрішньо переміщених осіб все ще живуть на Закарпатті, в тому числі в районі Берегова, наприклад, у Перехресті та Яношах, куди ми регулярно надсилаємо пожертви. Залишається високим попит на харчові продукти тривалого використання, підгузки та постільну білизну. А ще до нас звертаються ті, хто, наприклад, живе на Берегівщині. Але не варто забувати і про місцевих малозабезпечених, самотніх людей похилого віку, вони також потребують підтримки щоденно, і ми маємо обов’язок їх також підтримати.
Наближаючись до Великодня, ми хочемо приділити їм ще більше уваги, зробити їхнє свято трішки приємнішим і веселішим, якщо не інакше, то пакетом пожертв.
Бела Надь сказав, що центр дияконії не міг би допомогти, якби не мав прихильників, за яких вони щодня дякують Богові, але, на жаль, їхня кількість уже дещо зменшилася.
– В інших країнах теж нелегко живеться, незважаючи на це, все ще є люди, які вважають за важливе допомогти, але їх все менше. Зі свого боку, ми намагаємося шукати братерських стосунків і сподіваємося, що Бог вислухає і ми зможемо підтримувати, поки це буде потрібно.
Я вважаю, що є також багато місцевих жителів, які можуть, могли б допомогти, адже, як говорить наш девіз, краще віддавати, ніж отримувати. Було б добре, якби було більше співпраці і ми разом несли тягарі один одного.
Чілла Гегедюш
