Як відомо, нещодавно на Закарпаттяі пройшов Re:Open Zakarpattia – форум ідей та рішень для розвитку Закарпатської області, як мультикультурного фронтиру та мосту України до ЄС та НАТО. Зібралися на цю зустріч провідні фахівці в різних напрямах, дипломати, народні депутати, журналісти. Запрошення отримав і Неймет Жолт, Голова парламентського комітету з закордонних справ Угорщини. На жаль, він не зміг приїхати, але його думки, викладені в листі, адресованому організатору Дмитру Тужанському, вартують того, щоб бути оприлюдненими для широкоого кола громадськості Закарпаття:
“Шановний пане Тужанський! 3 присмністю i честю отримав Ваше сердечне запрошення продовжити на Закарпатті наш діалог, який розпочався в Будапешті, i взяти участь у ваших спільних роздумах над питаннями стійкості та реконструкції. Тому мало про що я шкодую більше, ніж через те, що не зможу бути присутнім на Четвертому Re:Open Zakarpattia у запланований день через мої попередньо заплановані заходи.
Однак я не хотів би втратити можливість взяти участь у спільних мисленнях, тому надсилаю Вам деякі з моїх думок нижче, i щиро дякую, якщо я можу розраховувати на те, що Ви від мого імені поділитеся ними з учасниками заходу.
Мені здається, що між позиціями угорського та українського урядів щодо сприйняття несправедливої i неспровокованої агресії проти Вашої країни з боку Pocïi існують не стратегічні, а тактичні розбіжності.
3 точки зору стратегічних цілей, Угорщина, як ми вже неодноразово заявляли, зацікавлена у відновленні повного суверенітету i територіальної цілісності України та перетворенні ïї на успішного i рівноправного члена західного світу. У цьому відношенні спостерігається постійне зближення позицій між Будапештом i Києвом від самого початку arpecïi.
Я можу лише погодитися з вашим міністром закордонних справ паном Дмитром Кулебою, який нещодавно заявив, що «членство України в Свропейському Союзі відповідае стратегічним інтересам Угорщини».
Водночас, в угорських інтересах є безумовно i те, щоб Ваша країна i ваш народ досягли цього з якомога меншим кровопролиттям.
Саме тому угорський уряд закликає до якнайшвидшого припинення вогню i початку переговорів. Тактична різниця полягае в тому, що компетентні органи влади Угорщини вважають, що це шлях до досягнення спільних стратегічних цілей, тоді як український уряд протилежно оцінює реалії.
Якщо ця тактична відмінність є джерелом розбіжностей, вона послаблює табір тих, хто погоджуеться зі спільною стратегічною метою. Якщо ж спонукає до діалогу та спільного мислення, вона зміцнює стратегічну спільноту. Ось чому я надаю великого значения угорсько-українському діалогу з ycix питань i в yci часи, включаючи Ваш захід.
Те саме стосується i питания прав меншин.
На мою думку, ні угорським, ні українським інтересам не слугує посилення взасмних антагонізмів у цьому питанні замість діалогу та співпраці, спрямованих на розв’язання проблем.
Окрім почуття солідарності та геополітичних міркувань, Угорщина також зацікавлена у відновленні суверенітету i територіальної цілісності України та її успішній інтеграціі в західний світ, оскільки це необхідно як для свободи українського народу, так i для збереження угорської громади на Закарпатгі. Отже присутність угорської громади на Закарпатті не послаблює, а посилюс угорсько-українську стратегічну спільність інтересів.
Наша політика щодо прав меншин спрямована на те, щоб угорці, які живуть за межами Угорщини, відчували себе як вдома в державі, до якої належить їхня батьківщина. Це те, чого ми прагнемо по відношенню до всіх наших сусідів. У випадку України це означає, зокрема, що угорці Закарпаття завдяки своїм правам меншини повинні відчувати себе на Закарпатті як вдома, а отже — разом з українською громадою в Угорщині — вважати благословенням те, що вони можуть утворювати зв’язок між двома сусідніми країнами.
Для цього доброго самопочуття угорської громади важливо, щоб щодо їхніх освітніх, мовних i культурних прав принаймні була відновлена ситуація, яка існувала до 2017 року, aбo навіть — за погодженням з угорською громадою Закарпаття щоб вільна Україна встановила більш сприятливі, ніж раніше, права меншин. Добробут членів угорської громади, що може настати в результаті відновлення прав меншин, не послабить, а зміцнить Україну, водночас прокладаючи їй шлях до Свропейського Союзу та HATO, знову ставлячи угорсько-українську дружбу на міцний фундамент.
Щодо мовних та освітніх прав, має бути зрозуміло, що Угорщина не зацікавлена в тому, щоб угорці на Закарпатті не знали державної української мови. Навпаки: 150 000 двомовних людей можуть бути величезною рушійною силою для синергії угорсько-української співпраці. Ми зацікавлені в тому, щоб освітня політика не намагалася досягги цього шляхом обмеження використання рідної угорської мови, що с джерелом зайвих розчарування. Натомість ми вважаемо за необхідне, щоб угорські діти та молодь на Закарпатті мали можливість вивчати українську мову з радістю у школах своїх громад, використовуючи методики, пристосовані до їхніх потреб, зберігаючи при цьому свою рідну угорську мову, щоб згодом вони могли стати гордими i щасливими носіями обох мов”.
