Як евакуювати людей під обстрілами? Якою була ваша найдовша операція? Чи були такі моменти, коли ви залишалися без зв’язку, їжі, запасів? Опишіть ваш найважчий бій! За що особисто ви воюєте – за рідних, дітей, батьків? Десятки запитань звучали сьогодні на адресу бійців підрозділу «Карпатська Січ» Сил спеціальних операцій ЗС України Тараса Деяка, Василя «Шрама» та Владислава «Барабана». Зустріч проходила з ініціативи учнів 9-Г класу ліцею «Лідер» (ЗОШ № 20), зібралися ж на неї кілька класів.
Про нереальні речі, які роблять нині на передовій захисники України, говорили сьогодні в стінах ужгородської школи. Бійці підрозділу «Карпатська Січ» ССО України знайомилися з учнями та ученицями кількох класів школи, відповідали на їхні численні питання (ліс рук стояв майже під час усієї зустрічі) та говорили про те, наскільки важливою є фахова підготовка військових, які завдання виконують спецпризначенці, як рятувати життя під градом куль і заради чого щодня ризикують своїми життями українські військові.
Якою була ваша найкоротша та найдовша операція?» – спитав один із присутніх учнів. «Найдовша тривала 30 годин – це було на Бахмутському напрямку, коли нам довелося евакуювати з поля бою поранених та нашого полеглого побратима, – розказав Тарас Деяк. – Найкоротшу навіть не пригадаю, бо коротких, напевно, й не буває, бо кожна операція – це тривалий час на підготовку, вивчення обстановки, диспозицій, ретельне опрацювання деталей, виконання самого завдання – все це триває годинами і там, на передовій, ніхто ці години не рахує…»
«Чи були у вас такі моменти, коли ви залишалися без зв’язку, їжі, запасів? Буває, і часом справді доводиться працювати в екстремальних умовах, особливо тоді, коли потужно працюють ворожі засоби радіоелектронної боротьби, так звані РЕБи – в таких випадках справді важко працювати, але спецпризначенці знаходять виходи із ситуацій.
«Як працюють медики на передовій? Як це взагалі – рятувати життя під обстрілами, під свист ворожих куль?» – серія питань, які не вщухають. Бійці кажуть, медики на передовій роблять нереальні речі. Зокрема, з підрозділом «Карпатська Січ» тривалий час працюють польські лікарі, яким військові безмежно вдячні за їхню роботу, їхні подвиги. Загалом завдання медика підрозділу надати першу допомогу порененому, стабілізувати його і евакуювати до евакуаційних машин, де нададуть кваліфіковану допомогу, а в разі потреби доставлять до найближчого госпіталю
«Чого вам бракує?» – питали учні. Бійці кажуть, що мають кілька ліній забезпечення, зокрема, по військовій вертикалі підрозділ забезпечують Сили спеціальних операцій ЗСУ – це озброєння, техніка, засоби ураження тощо. Значною є підтримка підрозділу на рівні Закарпатської обласної військової адміністрації, допомагають волонтери, різноманітні фонди, громадські організації.
Особливо важливою ж є допомога рідних бійців та дітей. «Нещодавно в одному інтервю я казав, що приємно вражений тим, як нас підтримують діти, тільки уявіть: учні кількох шкіл Закарпаття провели низку патріотичних акцій і зібрали за останні місяці для нашого підрозділу понад 200 тисяч гривень! Тож я щиро вдячний всім за підтримку і допомогу – і ту, яка триває, і ту, яку завдяки вам та всім українцям, впевнений, ми ще отримаємо», – зазначив Тарас Деяк.
Саме після цього питання класний керівник 9-Г Галина Ярославівна Пащук і сказала, що з цієї зустрічі й стартує в ліцеї «Лідер» м. Ужгорода збір теплих речей для підрозділів ЗСУ.
«Проєкт під умовною назвою «Зігрій захисників» стартував із нашої з вами зустрічі, – зазначила Галина Ярославівна. – У його рамках плануємо орагнізувати збір теплих речей на передову. Збираємо все, що може зігріти: теплі шкарпетки, рукавички, шапки, бафи, термобілизну, пледи…. Навіть енергетичні батончики, чай та кава зігрівають! Ініціатива починається з нашого 9-Г, сподіваємося, її підтримають всі класи нашої школи. Закликаємо всіх долучатися і підтримувати всім, чим можете – речами, коштами, репостами в Фейсбуці. Все зібране адміністрація ліцею передасть на передову!»
Поміж питаннями із багатьох рук час від часу дівчата чи хлопці просто встають і кажуть: «Вдячні вам за захист!» – і ці слова вражають до глибини душі. А ще більше тішить, що після зустрічі, яка промайнула як одна мить, всі учні схотіли зробити фото з захисниками, потиснути їм руки, особисто подякувати за їхній подвиг.
«Слава Україні!» – зривається вигук на прощання.
«Героям слава!» – звучить так у стінах актової зали школи, що вікна дрижать, і немає сумніву, що з таким настроєм Перемога буде за Україною!
