Російсько-українська війна, яка тривала півтора року, теж суттєво змінила життя чотирилапих. Сотні тисяч тварин залишилися без житла і досі чекають, коли хтось знайде їх під час блукань або забере додому з притулку. За рік кількість собак і котів у притулках для тварин зросла приблизно на 60 відсотків.
Ірина Азізян, засновниця притулку для тварин “Барбос” в Ужгороді, розповіла, що з перших днів війни робота з підтримки чотирилапих триває безперервно, сотні тонн сухого корму вже передано по країні. Завдяки своїм прихильникам вони забезпечують притулки та тварин, які опинились у зоні бойових дій. Зовсім нещодавно довелося розпочати ще одну масштабну операцію з надання допомоги через підрив Каховської дамби. Наступного дня після цієї трагедії з Ужгорода виїхала добре запакована вантажівка.
– Знову довелося рятувати тварин, але так сталося, що забирали й тих, яких не слід було забирати. Приїхало багато так званих «волонтерів», які бездумно вивозили тварин з Каховського району.
Багато домашніх тварин так були втрачені і їхні господарі вже не могли їх знайти. Адже не всі залишили своїх улюбленців у спокої та втекли. Тільки прийшла повінь, вода все залила, все переплуталися.
“Було багато різних історій, головне, що ситуація більш-менш врегульована, допомогло багато рятувальників”, – розповіла Ірина Азізян.
За її координації багато волонтерів та чеських та угорських прихильників роблять свій внесок у те, щоб тварини, які залишилися без господарів та житла, не залишалися голодними. Разом із чеською партнеркою-волонтером Юлією Фіркою вони також створили фонд United for Animals, через який пожертви цілеспрямовано розподіляються між притулками та волонтерами в інших регіонах України.
– Чи знизився рівень іноземної підтримки?
– Вже зараз надходить міжнародна допомога, ми разом з Юлією координуємо її подальше транспортування, – пояснює Ірина. – Вона також багато працює над тим, щоб ті, хто надає допомогу Україні, бачили, що ми відповідально ставимося до допомоги.
Ми можемо звітувати за кожен кілограм перед усіма спонсорами та прихильниками. Вони можуть не сумніватися, що допомога потрібна, процес знаходиться під абсолютним контролем.
Зараз основним нашим партнером є американський благодійний фонд Greater Good Charities, який зараз забезпечує нас продуктами харчування на сто відсотків.
– У чому найбільша проблема в країні з тваринами без житла?
– Невизначеність, що ми не знаємо, що буде завтра, і що ми не можемо винести багато укриттів за лінію фронту. Тому що нема куди подітися. Ми спробували оцінити ситуацію і бачимо, що 80 відсотків притулків не готові до евакуації, тому що працівники там розуміють, що їм нікуди подіти сотні тварин, якими вони опікуються…
На жаль, притулок в Ужгороді також не зможе прийняти евакуйованих тварин, тому що доглядати за 180 собаками та 30 котами, якими ми опікуємося, є великим випробуванням щодня.
– Яка зараз найбільша проблема Закарпаття щодо бездомних чотирилапих?
– Так само, як 5 і 10 років тому. Відсутність стерилізації. Однак зараз в Ужгороді діють безкоштовні програми, в рамках яких ті, хто не має фінансових можливостей, стерилізують своїх улюбленців безкоштовно. Спільний проект міської ради та організації «Чотири лапи» має два аспекти: один стосується безпритульних тварин у притулках, а інший – чотирилапих, які є громадськими. Ця програма діє вже більше півроку, але, на жаль, ми досі на тому етапі, коли цуценят викидають щотижня.
Я вважаю, що пенсіонеру не потрібно 1000-1500 грн на стерилізацію кота чи 2-3 тис. грн на собаку, але оскільки вже є такі програми, то я не розумію, чому вони не застосовуються, а просто беруть домашні тварини на вулицю…
Що зараз потрібно притулку?
Ми раді будь-яким пропозиціям, бо нам завжди все потрібно, але їжа, м’ясо, ковдри закінчуються. Ми не можемо пояснити тваринам, що йде війна, про них треба постійно піклуватися.
Ріта Шімон
