Звичайні угорці вже підтримали 68-й окремий батальйон територіальної оборони «Карпатські шаркані» та інші підрозділи, в яких угорські солдати воюють проти російського вторгнення, допомогою на майже 65 мільйонів форинтів.
Наразі сім пакетів допомоги передали бійцям, які воюють на фронті, це генератори, дрони, теплові камери, металодетектори, акумулятори та одяг. Готується вже восьмий пакет.
Усе почалося наприкінці жовтня минулого року з обміну повідомленнями між Олахом Мігалем, учителем історії з Будапешта, та Шандором Федором, професором Ужгородського національного університету, який служить у Збройних Силах України від початку війни.
Так вони спілкувалися більше півроку. Професор з окопів надіслав перелік необхідного, вказав, яке обладнання їм знадобиться, і громадська ініціатива, яка з часом стала називатися “Карпатськими шарканями”, зібрала пожертви.
Потрібні інструменти були придбані з пропозицій, які потім були доставлені Шандору Федору. Перший пакет, який надійшов до Закарпатського батальйону минулого листопада, містив три портативні зарядні станції.
Особиста зустріч двох сторін змогла відбутися лише нещодавно. Двоє із засновників Carpathian Dragon Supply – Балаж Траутманн і Міхай Олах – зустрілися з Шандором Федором в Ужгороді.
Вони приїхали не з порожніми руками, оскільки останньою партією сьомого пакету вартістю приблизно 19,5 млн форинтів вони передали професору, який може бути послом України в Будапешті, три теплові камери.
– Через пристрої, які ми везли, з українського боку наш перетин кордону був складним і тривав близько чотирьох годин, але це компенсувало всі незручності й те, що ми нарешті змогли зустрітися з Федором, з яким ми домовилися про це, – наступного дня після цієї зустрічі розповів нашій газеті Мігай Олах. Чоловіка, який працює вчителем історії, неможливо було оминути, адже на його футболці був логотип Sárkányellátó, який збігається з логотипом 68-го батальйону самооборони Закарпатських Шарканів. Щодо старту ініціативи він розповів, що перший збір анонсували у закритій групі у Facebook.
– Я вперше написав Фері наприкінці жовтня, після того, як натрапив у Facebook на 5-секундне відео, на якому зображено 3 українських військових, які тримають у руках український та угорський прапори, останній з діркою посередині. – сказав Міхай, який вперше відвідав Закарпаття та Україну. – Я йому написав, що ми вас вітаємо і приємно, що на українському фронті також згадують угорську революцію 1956 року. У відповідь отримавзнак «лайк». Я запитав його, як ми можемо йому допомогти. Він попросив три зарядні станції. Гроші зібрали за півтора дня, хоча ми думали, що доведеться заплатити зі своєї кишені. До складу цієї закритої групи входили також військовий журналіст Балаж Траутманн та адвокат із Закарпаття в Будапешті Гашпар Керекеш-Надь. Вони підключилися та підхопили ініціативу з першої хвилини. Ґаспар володів місцевими знаннями, але ми також отримали велику користь від його мовних та юридичних знань, Балаш додав багато завдяки своєму досвіду журналіста, щоб зробити ініціативу настільки успішною. Ніхто з нас не мав досвіду в цій сфері. Кожну посилку, яка відправляється в батальйон, фотографують і знімають на відео, щоб було видно, що було закуплено. Тому довіра до нашої ініціативи є значною та непорушною.
Підбадьорена першим успіхом, громадська ініціатива перейшла на вищий рівень, коли вони запустили сторінку Subcarpathian Sárkányellátó у Facebook, за допомогою якої вони змогли охопити більше людей. Сторінка була створена в січні й наразі має понад 3800 підписників.
– Гроші на пакети допомоги збирають переважно приватні особи, є пропозиції по кілька тисяч форинтів, але нерідкі випадки, коли хтось перераховує на рахунок ініціативи гроші порядку сотень тисяч. Усі угорці погоджуються, що війна – це погано, можливо, тому пожертвування тривають. Деякі люди перераховують суми щомісяця. Окрім Угорщини, допомога надходить і з-за кордону. Окрім грошових пожертвувань, ми також отримали матеріальну допомогу у вигляді військового одягу та безпілотників. Наразі зібрано понад 92 мільйони форинтів, – повідомив Міхай Олах, який сказав, що підтримується не лише батальйон територіальної оборони, а й інші формування. Шандору Федору було надано прерогативу розподілу допомоги, оскільки він добре знає місцеві питання, і ми повністю довіряємо його оцінці.
Щодо першої особистої зустрічі Мігай Олаг сказав, що вони ніби зустріли давнього друга, хоча досі вони здебільшого лише обмінювалися повідомленнями один з одним і навіть не розмовляли по телефону.
«Він теж був радий за нас, ми теж раділи, що нарешті змогли зустрітися, — коментує Мігай. – Це був зворушливий момент, у всіх навернулися сльози. Вони зустріли мене з великою любов’ю. Ця зустріч зарядила нас енергією та додала сил продовжувати, хоча хочу зауважити, що нам аж ніяк не бракує натхнення. Ця допомога важливіша за особистість і его «я» будь-кого з нас. Федя сказав нам, що допомога з Угорщини, яка надходить до них через нас, є значною, і що дуже багато значить те, що угорці надають її угорцям, і не тільки угорцям.
Судячи з відгуків, підтримка була такою, про яку ми навіть не мріяли.
Ми хочемо, щоб ця країна жила в мирі та добре, – сказав Мігай, з яким ми відвідали військову ділянку цвинтаря Кальварія в Унгварі, де знайшли свій останній спочинок майже сімдесят вояків з Ужгорода.
Довільний переклад з kiszo.net
