Чергова сумна звістка завітала в університетську родину – 21 лютого відійшла у Вічність докторка медичних наук, професорка УжНУ Людмила Теодорівна СІКСАЙ, авторка більш ніж 150 наукових праць, 10 раціоналізаторських пропозицій, 3 винаходів, 3 монографій, одна з яких присвячена проблемам реабілітації населення України, що зазнало впливу несприятливих факторів Чорнобильської катастрофи.
Народилася в м. Запоріжжя. Перший досвід роботи з хворими набула в другій дитячій лікарні Запоріжжя в якості молодшої медичної сестри. У 1960 р. вступила на перший курс медичного факультету УжНУ. З 1966 р. працювала в санаторії «Шаян» спочатку лікарем-ординатором, а потім завідуючою відділення. Отримала кваліфікацію лікаря вищої категорії, яку через кожні 5 років підтверджувала. З 1971 по 1979 рр. була членом республіканського комітету профспілок медичних працівників.
Результатом багаторічного досвіду практичної діяльності стала кандидатська дисертація «Обґрунтування диференційованого санаторно-курортного лікування хворих на хронічний некам’яний холецистит з врахуванням дискінетичних розладів жовчного міхура». Захист дисертації відбувся 1979 р. в Одеському НДІ курортології. Вперше були обґрунтовані лікувальні комплекси, які включали вуглекислі гідрокарбонатні натрієві мінеральні води Шаянського родовища для лікування хронічного некам’яного холециститу з врахуванням дискінетичних порушень жовчного міхура. Вперше запропонована оцінка функціонального стану жовчовидільної системи беззондовим методом за рівнями альфа-амілази сечі. Висока ефективність санаторно-курортного лікування хворих на хронічний некам’яний холецистит дозволила використати його для лікування хворих з гепатобіліарною патологією. Методи лікування хворих, розроблені в дисертації, застосовуються в санаторії «Шаян», широко використовується беззондова діагностика функціональних розладів жовчного міхура в умовах практичної медицини.
Постійно підвищувала кваліфікацію в медичних установах Києва, Риги, Москви, Праги, Угорщини, Санкт-Петербурга. 26 квітня 1979 р. була обрана за конкурсом на посаду асистента кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужгородського державного університету. В 1993 р. при Російському державному медичному університеті захистила докторську дисертацію «Функціональний стан печінки при дії різних ендо- та екзоекологічних чинників» і отримала науковий ступінь доктора медичних наук. Нострифікація диплома в Україні -–рішення вищої атестаційної комісії України від 29 лютого 1996 р. Атестат доцента отримала в жовтні 1996 р. рішенням Вченої ради УжДУ. З 1996 працює на посаді професора кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету. В травні 2001 р. рішенням Атестаційної комісії МОН їй присвоєно вчене звання професора.
Постійно поєднувала викладацьку та наукову роботу. Виступала з доповідями на науково-практичних конференціях викладачів Ужгородського національного університету, вітчизняних та міжнародних з’їздах, симпозіумах. Впроваджувала новітні методики в науковий процес та практичну медицину. Одним з вагомих досягнень було впровадження спектрофотолюмінесцентного аналізу крові в якості простого, доступного та необтяжливого для пацієнта скринінг-тесту виявлення патологій печінки, зокрема діагностики гепатитів, цирозу та первинного раку печінки (разом з працівниками Проблемної науково-дослідної лабораторії д. ф.-м. н. проф. Поп С. С., д. ф.-м. н. Бандурин Ю.А.). Використання спектрів фотолюмінесценції сироватки крові, кристалооптичного методу дослідження жовчі, спектрів поглинання, люмінесценції жовчі, визначення спектрів жовчних кислот жовчі методом високо діючої рідинної хроматографії, визначення Р-білків та багато інших методів, які були впроваджені для первинного виявлення уражень печінки.
Вперше в Закарпатті разом з проф. Деденко І. К. був запропонований ентеросорбент «Ентеросгель», який сприяв інтенсивному вивільненню організму пацієнта від радіонуклідів , що дозволило мінімізувати наслідки променевого ураження. Дослідження дозволили розширити діагностичні можливості і здійснювати первинну діагностику та прогнозувати перебіг захворювань печінки і біліарних шляхів в умовах впливу різних ендо- та екзоекологічних чинників. Основним напрямом наукової роботи було вивчення патологічних механізмів розвитку літогенності жовчі в залежності від типів дискінетичних розладів за допомогою динамічної ехохолецистографії та рентгенфлюорисцентної спектроскопії з дослідженням мікроелементного складу жовчі рентген-дифракційним аналізом.
Підтогувала одного кандидата медичних наук – Бандурин О. Ю., який захистив дисертаційну роботу на тему «Біофізичні показники жовчі в діагностиці хронічного некам’яного холециститу» (2005 р.).
Своєю багаторічною натхненною викладацькою, дослідницькою та лікарською працею професор УжНУ Людмила СІКСАЙ золотими літерами вписала своє ім’я в історію рідного вишу. Пам’ять про неї збережеться у серцях усіх, хто знав, працював і творив разом з нею.
