Від парламентських виборів минуло більше тижня, а в суспільстві та мас-медіа продовжують обговорювати й аналізувати їх підсумки.
Багато хто з різних позицій пояснює те, що сталося. Часто дискутують, що не завадить, адже конструктивні, чесні зауваження, безумовно, сприятимуть виправленню допущених помилок. Однак дещо не має права на існування: звинувачення, що звучать з боку одних організацій на адресу інших. Хто це практикує, а є такі, той робить, бажаюючи чи ненавмисно, послугу недоброзичливцям нашої угорської спільноти. Тим, хто ледве чекає, щоб повернулись часи протистояння й ворожнечі й цим самим ми стали більш безсилими. У нас має бути одна мета – зробити правильні висновки і від цього будувати перспективу, з оновленими силами готуватись до можливих ще нинішньої осені дочасних виборів до органів місцевого самоврядування.
Є такі, що звинувачують закарпатських угорців у невдячності. Не думаю, аби порядна, сумлінна людина була невдячною. Але у цьому випадку слід було голосувати не за угорські партії, хоча ті теж акуратно вимірюють, що в першу чергу мають бути вдячні угорській правлячій владі.
Можливо, й те не зовсім відповідає дійсності, що її дії відлякали виборців, навпаки, реалії свідчать якраз про протилежне, адже на Закарпатті саме у виноградівскому селі Дюла явка голосуючих була найвищою. Там, де кілька днів перед виборами грали мускулами “командос”. На моє глибоке переконання, свавілля влади, її намагання залякати лише більше згуртувало громаду й зовсім не настрахало, а викликало почуття “все рівно докажемо, що ми є”.
Не можемо і так сприйняти ситуацію, що скажемо: “Цього зараз було достатньо настільки і йдемо далі”. Так само не рятує реальність, що після всіх цих подій відповідальні кервні кадри повинні піти у відставку, а колишніх кандидатів взагалі не допускати до політичного життя. Було б дурницею впадати в крайнощі.
Треба зупинитися всім, спільноті й кожному окремо, хто вважає себе учасником угорського закарпатського політикуму чи громадського життя. Потрібно все переосмислити. Щоб не лише помічати скалку в чужому оці. Зробивши відповідні висновки, необхідно ще з більшою наполегливістю продовжувати боротьбу. Тільки таким чином можемо зберегти досягнуті в 2015 році на виборах до органів місцевого самоврядування сприятливі позиції.
Угорська єдність потребує подальшого зміцнення, замість роздроблення слід шукати, яким чином її підсилити, причому дотримуючись принципів рівноправності. Замість рішень однієї чи двох осіб мають бути рішення всієї громади. 21 липня це довело однозначно.
Дунда Юрій
