Війна змінила кожного з нас і забрала найцінніше – мир, спокій, а в когось і домівку, теплі спогади з дитинства, рідні вулички та місця, – інформує М-Студіо.
Катерина з сім’єю покинула рідний Лисичанськ і знайшла прихисток в Ужгороді – тут дівчина пише вірші про війну і вірить – колись обов‘язково повернеться в рідне місто під українським прапором. Життя дівчини з Лисичанську Катерини Галенко назавжди змінилось після 24 лютого. Весна для неї, як і для багатьох українців так і не настала. Після початку повномасштабної війни Катерина покинула рідне місто під обстрілами останнім евакуаційним потягом. Після цього атакували залізничні рейки в місті. Цей вірш Катерина написала вже в Ужгороді, в безпеці. Дівчина багато пише про війну. Ужгород і весна – синоніми, кожен куточок тут наголошує, що життя триває, проте, зрозуміти це всередині дуже важко – картинка ззовні дисонує з тим, що відбувається в країні, розповідає переселенка:
https://www.youtube.com/watch?v=Yb84N4h3iAE
