Говорити про літній відпочинок в Україні під час війни вкрай складно. Настрої людей, фінансові можливості, постійна загроза ракетних ударів цьому геть не сприяють. Однак психологи все ж таки радять за можливості переключитися. І в країні є регіони, які можуть приймати туристів. Це, зокрема, Закарпаття. Гори та узбережжя річок можуть стати альтернативою морському відпочинку.
Параліч звичайного ритму туристичного життя, всі сили спрямовані на розміщення вимушених переселенців, мобілізація та переключення всієї роботи на волонтерство – так можна охарактеризувати те, що відбувалося в перші 2-2,5 місяця в галузі туризму на Закарпатті.
Як розповідає викладач факультету туризму та міжнародних комунікацій Ужгородського національного університету, керівник Туристично-інформаційного центру “Турінформ Закарпаття” Олександр Коваль, всі працювали переважно на те, щоб розмістити внутрішньо переміщених осіб, заклади харчування (ресторани, кав’ярні) або були зачинені, або працювали в обмеженому режимі – для переселенців. Наприклад, в Ужгороді кілька рестораторів об’єднали зусилля, щоб нагодувати щодня до 5 тисяч українців, які цього потребували.
“Це був суцільний стрес. Усі працювали не те, що багато, а дуже багато. Наплив людей в область був надзвичайно великим, звучала навіть цифра до 500 тисяч (у той час, як населення всього регіону – 1,2 мільйона). Певна річ, хтось їхав транзитом до країн ЄС, а хтось оселявся тут, як тільки з’являлася найменша можливість”, – розповідає Коваль.
За його словами, війна чітко показала, хто є хто і в цій галузі.
“Скажу про позитивний момент: сформувалась довіра між власниками бізнесів, які самоорганізувались та змогли розв’язати глобальні задачі щодо харчування та розміщення переселенців, – каже туризмознавець. – Більшість з них у перші місяці не думали про прибутки. Працювали на межі, витрачаючи власні заощадження, надавали транспортні послуги, забираючи людей з евакуаційних потягів, знаходили ресурси утримати працівників. Але були випадки, де ціни зростали. Переважно це – оренда квартир, кімнат. На це громадськість реагувала негативно. Хочу відзначити, що влада реагувала на такі випадки. В Закарпатській області були створені гарячі лінії, куди можна було скаржитись”.
Зараз, на початку літа, вже спостерігається більше відкриття закладів харчування, знизилось навантаження на тих, хто працював без перепочинку до цього.
За словами Коваля, з певною стабілізацією ситуації на окремих фронтах, в галузі туризму стало трішки спокійніше, знизився рівень напруги, оскільки вимушено переміщені особи почали повертатись у рідні домівки, виїжджати з Закарпаття. Це відбулось у другій половині травня.
“Наразі в області лишилися ті люди, які справді не мають, куди повернутися, в кого зруйновані домівки, а за кордон вони виїхати не готові”, – додає фахівець з туристичної гостинності Закарпаття Макс Адаменко.
Конкретну кількість українців, які вимушено гостюють на Закарпатті, фахівці не називають. Але розповідають, що, якщо наприкінці травня в регіоні рівень завантаженості закладів розміщення сягав 60-70%, то зараз окремі з них заповнені заледве на третину, і то частіше за все – під час вікенду. Тобто, вільні місця є.
Інше питання – у якому вони стані. Коваль каже, що частина закладів у лютому-березні відмовлялася приймати переселенців з тваринами, а частина таки приймала. Тож зараз, коли гості повернулися додому, після тварин доводиться робити ремонти.
“Планування ремонтів, затрати на придбання матеріалів, пошук майстрів, які теж чи то на війні, чи то за кордоном – усе це накладає свій відбиток на ситуацію з поселенням та заповненістю. На ту кількість житлового фонду, який би міг бути, розраховувати наразі не доводиться. Потрібен час і ресурси, щоб привести все це до ладу”, – каже Коваль.
Повну версію статті читайте на УНІАН
