Перед повномасштабною війною сортування вторсировини в Ужгороді лише почало набирати обертів, люди свідомо купували менше пластику, складали й віддавали вторинку на переробку. Як змінилася ситуація й чи вдалося відновити сортування у місті, виданню Kiszo-UA розповів керівник Станції заготівлі вторсировини «Проектна, 3» Руслан Шварц.
— Руслане, якою була ситуація з сортуванням вторинки на початку повномасштабної війни?
— На початку повномасштабного вторгнення росії ситуація була катастрофічна. Перший тиждень-два ми нічого не приймали і не відправляли, бо жодне підприємство в Україні не працювало. До цього ми співпрацювали зі Львовом, Луцьком, Києвом, Харковом, одним із підприємств поруч із Гостомелем тощо. Заводів, що приймають вторинну склотару в Україні взагалі лише 4: у Чернігові, Львові та Києві. Частина підприємств опинилися під прямими обстрілами, деякі зруйновані. Але насправді людям і самим було не до того: сортування вторсировини на фоні загрози життю стає менш важливим. Тому наша робота на певний час була заморожена.
— Це був повний стоп чи на певних умовах здача все ж була можлива?
— Їздити забирати вторсировину ми практично не могли, тому якщо люди хотіли і могли, то привозили все до нас самостійно. Але оплатити ми це не могли. Фізичні особи залишали вторинку просто так. Багато хто віз, щоб не викидати й не забруднювати довкілля. Хоча шаленого попиту насправді не було. У приватних підприємців ми приймали і видавали квитанцію, згідно якої зобов’язувалися оплатити, коли ситуація стабілізується. Але у нас є укладені контракти з підприємствами і у них ми були зобов’язані забирати та оплачувати вторсировину, хоча, по суті, не мали куди її збувати.
— Виходить, вторсировини й, зокрема, пластику в природі побільшало…
— Від сміттєвої катастрофи під час війни Закарпаття врятував сезон. Не секрет, що наша робота сезонна: вторинки багато з квітня по листопад. Влітку п’ють багато водички, пива тощо. А з середини осені й до весни оберти пластику значно менші. Якщо порівнювати з минулим роком, то обсяги вторсировини були приблизно такі самі. Різниця не суттєва. А зараз навпаки всього стало більше, бо в місті багато вимушених переселенців, наплив гуманітарки, яку пакують у картон і плівку.
— Коли почав відновлюватися прийом вторсировини і як це було?
— Десь на 3-4 тиждень повномасштабної війни почала відновлюватися робота. Першою роботу відновила «Картонно-паперова компанія» у Львові. І навіть коли неподалік їхнього підприємства прилетіла ракета, вони все одно не припиняли працювати. ПЕТ-пляшку ми й самі не зупиняли переробляти і відправляємо її у Європу. На скільки я знаю, ми зараз чи не єдині, хто переробляє ПЕТ в Україні. Зараз ми приймаємо макулатуру, ПЕТ-пляшку й плівку, а також пивну тару. Кольорового скла у нас лежить мертвим вантажем 30 тонн — його не приймає завод. Із прозорим ситуація трохи краща, але теж невесела.
— Зараз ваша станція вже навіть відновила роботу Екобуса. Чи не зник запал ужгородців до сортування?
— З Екобусом справи чудові! Ми змінили авто на іномарку, яка не ламається, споживає менше пального і вміщує більше вторсировини. Ужгородці запал не втратили — вони чекали і дочекалися. Наприкінці травня ми виїхали у перший рейс і зібрали близько 200 кг вторинки — це дуже багато. Люди не підвели: вони сортували сміття вдома і дочекалися, щоб здати. У перший виїзд на всіх зупинках нашого буса були люди. Отже, ідея добре прижилася. Хоча є точки, де аншлаг щоразу — це готель «Закарпаття» і вулиця Добрянського. Там несуть найбільше. А найменше несе Шахта і Доманинці. При чому ми пробували дві точки і все не складається. Перші рейси Екобуса я весь час називав тестовими. Зараз уже більш-менш зрозуміло, на які адреси варто їхати. Сподіваюся, вже через місяць буде сталий маршрут. Але ужгородцям варто розуміти: під кожного не підлаштуєшся. Ми не можемо під’їжджати під кожен будинок.
— Що і де зараз можна здати і чи змінилися ціни?
— Екобус — це повністю некомерційна ініціатива. Всі гроші від вторинки, яку здають люди, йдуть на те, щоб заправити автомобіль і приїхати забрати вторинку знову. По суті, це таке волонтерство.
А на станції загалом ціни довоєнні. Але приймаємо уже не все: ми беремо тільки ПЕТ-пляшку та плівку і НЕ беремо мішаний пластик, платимо за пивну тару й безплатно приймаємо склобій, якщо його привозять. Так само поки не приймаємо жестяні банки від напоїв.
Щодо цін, то на 20 червня вони такі:
- Макулатура: 3 грн за кг;
- Плівка: 1 грн/кг;
- ПЕТ-пляшка: 4-5 грн за кг;
- Скляна тара 50 коп – 1 грн за штуку.
Слідкувати за анонсами виїздів Екобуса та його маршрутом можна на сторінці станції заготівлі вторсировини “Проектна, 3”.
Ксенія Шокіна, Kiszo-UA
