Олександр Коваль, викладач факультету туризму та міжнародних комунікацій УжНУ, керівник Туристично-інформаційного центру «Турінформ Закарпаття» розповів журналістові нашого видання про тенденції, що наразі спостерігаються в галузі туризму Закарпаття.
Олександрне, розкажи, як живе туристична галузь Закарпаття у період війни та як зміниться після її завершення?
Можна сказати, що перші 2,5 місяці був надзвичайно складний період. Працювали переважно заклади розміщення, а заклади харчування працювали або в обмеженому режимі, або були зачинені. Відбулась певна плинність кадрів через загрозу війни та незрозумілість ситуації. Це був суцільний стрес, де усі працювали не те, що багато, а дуже багато. Наплив людей в область був надзвичайно великий, звучала цифра до 500 тисяч, хтось транзитом в ЄС, а хтось оселявся тут, де тільки була можливість.
З потеплінням спостерігається й певне відкриття закладів харчування, знизилось навантаження на тих, хто працював весь період. З певною стабілізацією ситуації на окремих фронтах галузі туризму стало трішки спокійніше, знизився стрес, оскільки вимушено переміщені особи почали повертатись та виїжджати з Закарпаття. На сьогодні рівень завантаженості закладів розміщення становить у межах 60-70%. Вільні місця є.
Скажу про позитивний момент: сформувалась довіра між власниками бізнесів, які самозорганізувались та змогли вирішити глобальні задачі щодо харчування та розміщення біженців. Більшість з них у перші місяці не думали про прибутки. Працювали на межі, витрачаючи власні заощадження, знаходили ресурси утримати працівників. Але були випадки, де ціни зростали, на це громадськість реагувала негативно.
Які галузі туризму страждають найбільше?
Постраждали всі, оскільки знизились доходи та зросли витрати на відновлення інфраструктури, підтримку діяльності. Враховуючи, що заклади проживання, харчування працювали, транспортні перевізники працювали, то найбільше страждають екскурсоводи, а їх у Закарпатті близько 250 (фахівці туристичного супроводу). Лише одиниці продовжували працювати у секторі, маючи певні доходи. Майже всі екскурсоводи були волонтерами.
Музеї переважно не працювали або працювали обмежено. Але їх працівники фінансуються з бюджету, тож скорочень не було.
Відкриття термальних басейнів сталось у травні. «Турінформ Закарпаття» здійснює моніторинг ринкової діяльності закладів сектору туризму, та зафіксував певну низку активність зі сторони бізнесу (термальні комплекси) у питанні промоції періодів відкриття, відновлення діяльності. Тож наразі працюють термальний комплекс «Косино» та «Карпатія» в Мукачево, «Теплі Води» в Мукачеві та ін.
Відзначимо, що понад 2 місяці басейни та подібні комплекси не працювали. У перші 2,5 місяці війни в Закарпатській області перебувало дуже багато заможних гостей, це було видно по класу авто. Але вони мали обмежену можливість витрачати гроші через те, що багато закладів не працювало.
Відзначу, що з них усіх ніхто не розумів, як стартувати, як це буде сприйняте ринком. З іншого боку, вважаю, через це й під кінець травня ми спостерігаємо низький попит на послуги відвідування термальних басейнів. Багато хто не знає, що вони працюють. Ціни переважно не зростали, або зростали на 10-15%.
Якщо не буде туристів влітку, як галузь може пережити це?
Очікувати напливу туристів ми однозначно не будемо. Залежно від ситуації на фронті, люди витрачають кошти на необхідні, базові потреби. Про відпустки буде думати малий відсоток українців. Будуть короткі вихідні.
Потрібно врахувати ще й той факт, що, оскільки зростає вартість палива, то й відбудеться подорожчання транспортних послуг, що вплине на вартість квитків чи витрати на доїзд в Закарпатську область.
Тому, швидше за все, це буде період збитковості або мінімальної окупності підприємств індустрії туризму.
Скажу, що бізнес має працювати, щоб давати робочі місця, сплачувати податки. Для цього слід бути активнішим на ринку, у питанні власної рекламної діяльності та промоції територій. Провести оптимізацію бізнесмоделі, це період кризи, тож заходи мають бути антикризові.
Як війна вплине на внутрішній туризм?
У цілому негативно, тому що як таких наразі туристів немає. Маємо вимушених переселенців, які тимчасово проживають як у закладах розміщення, так і в квартирах, де ціни виставляють подобово, інколи довготривалого перебування. Залежно від місця проживання (міста, села), ці люди, звісно, обирають заклади громадського харчування, ходять у кав’ярні, ресторани тощо, харчуються, витрачають кошти. Але є й такі, хто у перші місяці харчувався за талонами через відсутність коштів. І наші заклади харчування об’єднали зусилля та самоорганізувались у команди волонтерів. До прикладу, команда волонтерів, яку об’єднали власники провідних закладів на базі ресторану «Дельфін» в Ужгороді, де безкоштовно харчували до 5 тис осіб в день. Це фантастична цифра, до якої слід додати мужність людей, які змогли з цим справитись. Інший успішний приклад – це зусилля команди Slow Food ресторану «Ґелета» з села Нижнє Селище, які здійснювали, безкоштовне щоденне харчування для 200 осіб.
Які ще тенденції воєнного часу відносно туризму?
Насамперед хочу відзначити питання зношення інфраструктури. Цей період 100 днів – це період надвисокого сезону, коли завантаженість закладів розміщення максимальна, а час перебування гостей у номерному фонді – максимальний. Адже це все ж таки не туристи, які приїхали пізнавати наш край, це люди, які приїхали проживати. Багато хто живе з домашніми тваринами, а вони вносять свій негативний вплив на кімнати готелів, квартир. І якщо люди виїхали, зробити хімчистку елементів інфраструктури номерного фонду майже нереально.
Інше: ми спостерігаємо ріст ці на паливо, стрибок курсу долара, що спричинить ріст цін на логістику, доставку продуктів, імпорту. Це вплине на ціноутворення, тож у середині червня можливе певне зростання цін на послуги (проживання, харчування, перевезення).
Третя тенденція: кількість запитів по ключовим словам «подорож», «відпочинок» є низькими, бо люди їх не шукають. Пріоритети інші. Є люди, яким довелося шукати нову роботу, аби заробити на прожиття.
Четверте. Багато хто з сектору туризму Закарпаття виїхав за кордон. Спілкуючись з власниками бізнесу, відзначалось, що працівники які працювали в обслуговуванні масово виїжджали за кордон. Але на їх місце прийшли нові люди, десь ті ж біженці. Звичайно це впливає на якість продукту.
П’ята тенденція. В мережі інтернет доволі багато безкоштовних онлайн курсів, які дають можливість вивчити нові актуальні знання та спеціальності. Але в цілому привабливих пропозицій вакансій на ринку праці мало. Але через той же стрес, невпевненість у завтрашньому дні, зміну ситуації люди переважно не шукали роботу, а вичікували.
Як виживають крафтові виробники?
Враховуючи, що більшість із них виготовляє високоякісні продукти, у невеликій кількості, адже це неіндустріальні виробництва, вони мають певні проблеми з комерційним збутом. Багато виробників надають свої продукти як волонтерську допомогу у пункти харчування чи передають військовим на фронт.
Багато виробників продавали продукти онлайн, користуючись послугами служб доставки, та ріст цін на паливо спричиняє зростання цін доставки, що зробить вартість продуктів для кінцевого покупця дорожчим. Як наслідок, це впливатиме на купівельну спроможність. Тому виробники продуктів мають це враховувати та коригувати власні бізнес моделі.
Якщо нарешті буде мир, скільки потрібно часу галузі, щоб повернутися до довоєнного періоду?
Важлива перемога. Якщо говорити про галузь туризму на рівні Закарпатської області, то впевнений, це станеться (її відновлення) доволі швидко. Наша область входила у ТОП-5 областей України за кількістю туристів, разом із сусідніми областями Львівською та Івано-Франківською. Тож це сильний трикутник, плюс наявність рекреаційних ресурсів, географічне розташування – все це допоможе, ми справимось.
Спасибі за розмову, переможемо!
