Учора Ужгород прощався з захисником, який одним із перших поклав своє життя за свободу України у боротьбі з російською агресією. Шандор Кіш – 29-річний молодий чоловік, який навіки таким і залишиться в наших спогадах і в серцях його рідних.
Перед проощанням дружина героя просила зробити більше фото та відео, щоб показати потім дітям, що їхній батько був героєм і удостоєний відповідного поховання та прощання, що він навіки залишиться разом зі своїми побратимами на рідній землі, за яку й поклав життя.
…Не було людини, яка би не плакала. Стояли знайомі й рідні біля труни, нещадно пекло весняне сонце, десь у небі виспівували птахи, а тут, на землі, на мирному ужгородському пагорбі, розливався неймовірний біль від втрати і смуток…
Стискали скули військові, які проводжали побратима в останню путь. Чи доведеться і їм завтра взяти зброю до рук, аби боронити цю землю? І якось навіть без сумніву, що готові…
Я не знала Шандора, але чула про нього стільки, що здавалося вже знайома особисто. І все це – тільки добре, світле, згадки про вкрай позитивну людину, про мрію стати військовим, яку вдалося втілити, про нелегкий, але вперший шлях до створення самого себе. Шлях, достойний героя!
Я не знала Шандора, але вирішила прийти попрощатися з захисником, бо він дав мені та моїм дітям неоціненне – місяць мирного неба над головою і, впевнена, вільну незалежну Україну!
Я не знала Шандора, і вже ніколи з ним не познайомлюся, ніколи не привітаюся і не запишу з ним інтерв’ю про його героїчні подвиги, його дитинство, його кохання та дітей, про його великі надії та маленькі радості. Як не зроблю цього з багатьма іншими зазисниками України, яких зараз підступно, панічно вбиває російська наволоч на моїй землі. Але я знаю, шо ми переможемо, і чимало героїв првернуттся живими, відомстивши за всіх, кого сьогодні оплакуємо.
І гримітиме у віках: Слава Україні! Слава героям!
Наталія Петерварі
