Поволі падають піщинки на удаваному годиннику з піску, наближається дата передчасних парламентських виборів. 21 липня може стати доленосним у майбутньому угорців Закарпаття. Сьогодні часто можна почути, що кожен голос угорця краю може стати вирішальним. Водночас нікого не турбують голоси угорців, що перебувають за межами країни. Хоча мова йде про десятки тисяч потенційних виборців.
Що не говорю в повітря, свідчать дані проведеного в 2017 році соцопитування. Згідно з ними, сьогодні на тимчасовій чи постійній роботі або навчанні за кордоном знаходиться значна кількість угорців, про що знаємо, але намагаємося не виносити на широкий загал. Результати тодішніх опитувань підтверджують, що близько 22 відсотків усіх закарпастьких угорців хоча б один місяць перебувають не вдома. А за два останні роки цей показник, безумовно, зріс. Лише за скромними підрахунками, це близько 28 тисяч осіб. Більше трьох місяців знаходяться за кордоном 19 тисяч угорців краю. Є й такі, котрі приїздять додому лише на свята, а більше часу проводять за межами області. Кількість таких сягає понад 10 тисяч. Гадаємо, що у них ще залишилися українські паспорти, а отже, всі вони мають право брати участь у виборах чи то президента, чи народних депутатів.
Якщо взяти до уваги все наведене, голоси десятків тисяч угорців Закарпаття «зависають» у повітрі, що можна «списати» на лінь прийти до виборчих дільниць на шкоду нашої ідентичності, безпеки, збереження культурних цінностей.
Без сумніву, зароблені за кордоном кошти – це значна фінансова підмога. Але настільки ж важливо, щоб інтереси угорців були представлені в українському парламенті. Адже навчання на рідній мові чи її вільне використання – це не товар на продаж, їх не можна купити за гроші. Якщо не долучимося до процесу, не прийдемо на вибори і не віддамо голоси за висуванців угорської спільноти, 21 липня у годиннику з піску залишаться лише його крупинки.
