Об’єднані Арабські Емірати проголошені державою всього 50 років тому – 2 грудня 1971-го. Раніше країна, 98% якої становить пустеля, називалася Договірним Оманом і була об’єднанням британських протекторатів. Але як же вона змінилася! Нині це рай для корінних мешканців і туристів – береги омивають Перська затока та Індійський океан, круглий рік тепло (влітку навіть занадто: повітря прогрівається до 50° С, вода – до +35), майже нема дощів, плюс чудова інфраструктура й повна безпека. Утім, є і зворотна сторона медалі. Але про все по порядку.
Хмарочос, що зібрав із десяток рекордів
Передусім глянемо, чим країна шейхів дивує гостей? Найпопулярніше місто серед них – не столиця Абу-Дабі, а Дубай. Ще на початку ХІХ століття це було невелике рибальське селище. Але потім емір кардинально знизив податки, щоб привабити іноземних торговців, і ті сюди справді потягнулися. З тих грошей, які розумно вкладали в розвиток, і почався розквіт, бо нафту в Дубаї знайшли лише 1966-го (загалом країна має 10% її світового запасу). Зрозуміло, що в молодому місті й «родзинки» сучасні. Скажімо, хмарочос Бурдж Халіфа, відкритий у 2010-му, побив із 10 рекордів. Це найвища наземна споруда планети – 828 м, будівля з найбільшою кількістю поверхів (162), тут знаходяться найвисотніші ліфт (до того ж найшвидший – 18 м/с), ресторан (442 м) і нічний клуб (на 144-му поверсі). Вежа славиться оглядовим майданчиком на висоті 452 м, куди може піднятися кожен.
Вражають і дубайські співаючі фонтани. На їх спорудження витратили 218 млн доларів, а струмені води сягають 150 метрів! Додайте сюди торговий центр Dubai Mall, у якому знаходиться гігантський океанаріум на 33 000 мешканців та 10 млн літрів води. Варто зауважити: вода, якою користуються в ОАЕ, опріснена морська, а значить, дорога. Та, попри це, араби посеред пустелі створили найбільший у світі Парк квітів і забезпечують його полив.
Ялинка на $11 мільйонів і пінгвіни посеред пустелі
Навіть на новорічні свята ця жарка країна дасть фору «зимовим»: у готелі Emirates Palas в Абу-Дабі щорічно встановлюють ялинку заввишки 13 м і вартістю… понад 11 мільйонів доларів! Космічну ціну легко пояснити: замість традиційних іграшок дерево прикрашають золотом і коштовностями.
До речі, про золото. У столиці ОАЕ його злитки продають… із автоматів. Ну, як у нас колись газовану воду. А одним із найбільших ринків жовтого металу вважається Gold Souk в Дубаї – це цілий торговий квартал із понад 300 магазинами. У продажу тут постійно знаходиться 10 тонн золота. І воно справді дешеве. Якщо будете торгуватися, ціни зіб’єте у 2-3 рази. Тут «прописався» золотий браслет, що потрапив у Книгу рекордів Гіннесса: тягне на 58,7 кг, оздоблений 5,17 кілограмами коштовних каменів. Є і крамниця, де продають сукні й костюми зі щирого золота, прикраси гігантських розмірів. Словом, подивитися можна, але носити – навряд.
А ще в Дубаї в одному з розважальних центрів є… гірськолижний спуск і справжні пінгвіни. Це ми видивилися на одному з травел-блогів у мережі. Штучну зиму в тропіках творить спецобладнання: робить із води кристали, які падають із даху у вигляді снігу. Побудувати цей гігантський холодильник було важко й дорого, зате тепер посеред 40-градусної спеки тут цілорічно тренуються лижники, проводяться змагання, катаються туристи. Вони можуть іще й на пінгвінів помилуватися, яким створили умови, наближені до природних. Проте якщо «дикі» живуть років 20, то тутешні – 40: є ветеринари, які їх лікують, і нема хижаків, котрі вкорочують їм віку.
Та місцеві на цьому не зупинилися, а навчилися ще й викликати дощ. Для цього запускають спеціальні ракети в атмосферу – дуже хочеться, щоб місто в пустелі мало парки. І якщо проєкт із дощем – винятково державний, то попередній – приватний. Зареєструвати власний бізнес може кожен бажаючий (навіть держслужбовець, якщо нема конфлікту інтересів) онлайн за кілька днів. Виникають питання – є цілодобова служба підтримки. Податків як таких у Дубаї нема, недавно лише з’явився ПДВ у 5%. Але він переважно лягає на кінцевих споживачів, а не на бізнес.
Незаміжню вагітну і в лікарню не приймуть
Цікаво дізнатися, як посеред цих розкошів ведеться людям? Заглянемо у їхній світ разом із програмою «Жизнь других» Жанни Бадоєвої. Вона побувала в Дубаї – найбільшому місті країни, яке за різними рейтингами входить у десятку кращих для життя на планеті, – торік. Традиційно передусім відвідала пологове відділення. Воно зовсім не нагадує лікарню – суперкомфортно, звучить музика. Післяродова палата – як готельний номер: із вітальнею для гостей, спальнею для чоловіка. До речі, після пологів дружини йому належить відпустка в 7 – 10 днів. А в жінок декрет – десь пів року. Народжують майже всі еміратки за страховкою. Коли її нема – коштуватиме це від 5 тисяч дірхам (місцева валюта). Якщо все добре – випишуть не пізніше, ніж через 2 доби. А от виплата 50 чи 100 тисяч доларів від держави за дитину, як пишуть в інтернеті, – міф. Зате дарують монетку зі справжньої платини. Та все це – лише якщо жінка заміжня. В іншому разі її навіть не приймуть у госпіталь. Свідоцтво про шлюб – перше, що попросить лікар. Якщо воно є – ніяких проблем надалі не виникне: ОАЕ повністю забезпечують лікування й навчання кожної законнонародженої місцевої дитини, включно з вищою освітою.
Державні школи безкоштовні, але сюди ходять усього 10% учнів. Бо тут у принципі десь такий же відсоток корінних мешканців (за минулорічними даними вікіпедії – 14%). Решта – іноземці, котрі нерідко мешкають тут десятиліттями й чад віддають до своїх же шкіл. У Еміратах, зі слів Жанни, є 17 різних систем освіти, й усі офіційні: німецька, філіппінська тощо. Найдешевша приватна школа – 5 000 дірхам на рік, найдорожча (зазвичай британська) – 40 тисяч (1 300 – 11 000 доларів). У Дубаї живе 180 національностей, тому часто навіть місцеві батьки обирають інтернаціональні заклади, щоб дитина звикала до розмаїття суспільства.
Поліція на суперкарі
Бадоєва відвідала й повністю автоматизовану поліцейську дільницю, яка нагадує смарт-центр. Такі створюють скрізь по місту для зручності громадян. Тут усе робиться онлайн: сідаєте за монітор, подаєте заяву, скаргу тощо, зразу отримаєте номер вашої справи, за яким будь-звідки можете відстежувати, як іде розслідування. В офісі є навіть тренажер-авто, на якому кожен бажаючий «їздить» дорогами. Все це вигядає як атракціон, та правоохоронці (хоча в них навіть дубинок немає) з роботою справляються чудово: Дубай вважається одним із найбезпечніших у світі. Щоправда, підтримувати порядок допомагають і суворі закони. На вулицях тихо й спокійно, бо за публічну сварку легко потрапити у в’язницю. Якщо вас підрізали на авто й ви жорстко висловилися у відповідь чи показали непристойний жест – «світить» кілька діб за ґратами.
До слова, серед тих, із ким познайомилася Жанна, – і жінка-поліцейська, яка працює в туристичній поліції. Патрулюють там, де гостей потенційно найбільше, на ефектних спортивних суперкарах. Але не тому, що доводиться ганятися за кимось, просто аби туристи могли фотографуватися на їхньому фоні: це круто виглядає.
Хочеш громадянство – врятуй життя шейху
Тепер про зарплату. Її розмір напряму залежить не лише від кваліфікації, а й від… громадянства. Жаннина знайома іноземка працює тут учителькою й отримує в еквіваленті півтори тисячі доларів на місяць. Еміратець за ту ж роботу матиме у 2-3 рази більше.
Річ у тім, що, як ми вже казали, корінних еміратців дуже мало й вони є таким собі привілейованим класом. А приїжджі, котрих 85%, можуть працювати тут хоч і все життя, але громадянство не отримають ні вони, ні їхні діти. Утім, є 3 способи таки одержати паспорт: врятувати життя шейху; відслужити в місцевій армії кілька десятків років; виграти Олімпіаду під прапором ОАЕ. Щоправда, з часу поїздки Бадоєвої до Еміратів дещо змінилося: цьогоріч уперше влада дозволила іноземцям отримувати громадянство. Претендувати на це можуть інвестори, винахідники, лікарі, вчені, художники та члени їхніх сімей. Для кожної з категорій є певні умови, а рішення про подання перебуває винятково в компетенції членів королівських родин або посадовців країни.
Місцевим – будинок у подарунок
Та Бадоєву найбільше цікавить життя саме корінних мешканців, тож вона йде в гості до Аїди, котра з чоловіком і двома дітьми живе практично в центрі Дубая у великому будинку. З двором і садом – 500 м2, компослуги обходяться в 150 – 200 дол. на місяць. Але це не повна сума – еміратців субсидує держава, іноземцям обійдеться як мінімум удвічі дорожче. Родина має няню й домашню працівницю – як і більшість місцевих. Звісно, ці жінки – іноземки, але працюють легально (зарплата 300 – 800 дол., плюс сім’я забезпечує їм житло, харчування й медстрахування).
А от щодо працевлаштування еміратців, то у великих компаніях є квоти: мусять приймати певний відсоток корінних мешканців із відповідною платнею. Ба їм держава забезпечує ще й безкоштовний будинок, якщо не мають власного. Щоправда, вибирати не доводиться: бери, що дають. Тому, накопичивши гроші, місцеві з часом купують землю і зводять дім на свій смак. Та й це ще не все. Держава стежить навіть за добробутом еміратських родин, і якщо в них доходи загалом менші за 19 000 доларів, то їх намагаються підняти до цього рівня. А якщо чогось не вистачає, завжди можна звернутися напряму до шейха чи в державний банк.
Багатоженство на практиці – рідкісне явище
Жанна поцікавилася у місцевої пари: чи правда, що в арабських сім’ях жінка мусить покірно слухатися чоловіка? Виявляється, так було колись, а тепер подружжя всі питання вирішує разом. Й обоє, до речі, працюють. Рівні всі як у родині, так і в кар’єрі. Багатоженство тут законне, але на практиці – дуже рідкісне. Мало того, що це дороге задоволення, так для нього ще й потрібні вагомі причини. Наприклад, якщо перша дружина не може мати дітей. Цікавий момент: за вікіпедією, жінок у ОАЕ більш ніж удвічі менше за чоловіків. Вони вбираються в традиційний чорний балахон – абаю, проте під ним охоче носять одяг дорогих дизайнерських марок. І полюбляють виставляти напоказ брендові сумочки по кілька тисяч доларів.
Бадоєва з’ясувала, що Дубай дуже комфортний і для людей із обмеженими можливостями: нема бордюрів, тротуари рівні, як дзеркало, усі сходи – з пандусами, громадський транспорт теж пристосований, можна вільно переміщатися на візку всюди. А робочий день для таких працівників триває 5 годин замість семи при тій же зарплаті.
Щодо транспорту: тут найдовша у світі система метро… без машиніста. Підземні поїзди керуються автоматично, а центр управління ними – як центр управління космічними польотами. За день перевозять у середньому 550 тисяч людей, а обслуговують усю мережу на десятки кілометрів трохи більше 2000 персоналу. Вагони тут є різні: бізнес-класу, для жінок і дітей (туди чоловікам зась) та загальні. В автобусах теж є поділ за статтю.
Ну й трохи про пенсію. Варіантів вийти на заслужений відпочинок 2: десь працювати до 60 років або 20 – на держслужбі (мінімальна платня тут – еквівалент 2 700 доларів, але така людина отримуватиме компослуги безкоштовно). Пенсійні виплати спершу дорівнюють зарплаті, але з кожним роком зменшуються на 8 – 10%. Коли зійдуть нанівець, даватимуть дотації.
А в гетто для іноземців – злидні…
Утім, життя в Еміратах має й іншу сторону медалі. Її у своїй збірці «Приблуди» описав наш колишній колега Тарас Ващук, котрий багато років працював у ОАЕ на менеджерських посадах. Тут зображені й нелюдські умови на будівництві, і підпільна проституція, й алкоголь, який нескладно дістати, якщо дуже хочеться. Звісно, художній текст може згущувати фарби, тому ми вирішили пошукати підтвердження на відео в мережі. І знайшли: блогер Антон Лядов, прикинувшись електриком (бо ж знімати заборонено), показав трудовий табір, відділений стіною з 5-ма рядами колючого дроту вгорі. Вона – скоріше психологічний чинник, бо зрештою просто закінчується: можна вільно заходити-виходити. Тут робочі живуть хто в гуртожитках, а хто й на вулиці: сплять у автобусах, на голому цементі новобудов чи просто в піску. Найбільше серед них індусів, пакистанців та бангладежців. Новачок отримує 272 долари в місяць за щоденний 8-годинний тяжкий труд. Однак він щасливий: із часом матиме більше, а в себе в Індії не дістав би й того. Заробітчани примудряються ще й надсилати гроші додому, і їхня рідня на батьківщині з того живе безбідно.
В цьому гетто є свій нічний базар – удень люди працюють. Тут знайдеться все – від їжі до курток, але пива не наллють. Алкоголь у арабів під забороною, його вживання карається 70-ма ударами батогом. Формально. Насправді, каже Антон, на чорному ринку є все. «Полуничку» за бажання теж знайти легко: в людних місцях розкидують «візитки» дівчат у білизні з номерами телефонів…
До речі, в ОАЕ заборонено спілкуватися через соцмережі, блокують частину статей у вікіпедії та й загалом усе, що «не відповідає цінностям Арабських Еміратів». За порушення ПДР мінімальний штраф – 800 доларів. За поцілунок на вулиці можна потрапити в тюрму. Формально тут навіть нема такого поняття, як «зустрічатися». Наречену синові вибирає мама, потім батьки майбутньої пари домовляються про економічні нюанси. Якщо все погодили – буде весілля (Кажуть, перш ніж робити пропозицію, хлопець дарує дівчині мінімум 5 кг золота). А от подружня зрада для чоловіка карається трьома місяцями ув’язнення, для жінки – забиванням камінням. В ОАЕ досі є така смертна кара, як і розстріл та повішення. Але на практиці це застосовується хіба у виняткових випадках. Мета – скоріше залякати для профілактики. І треба сказати, це працює.
Ну й на завершення – про ковід, як же без нього? Буквально 26 листопада Емірати повідомили: 100% жителів країни, які підлягають вакцинації, отримали хоча б одну дозу щеплення від коронавірусу, а понад 90% пройшли повний курс. Завдяки цьому ОАЕ змогли відкрити кордони для туристів і поповнюватимуть казну…
Мирослава ГАЛАС
