Ужгородка Марина Федчик з дитинства захоплювалась ляльками: колекціонувала і пробувала їх робити власноруч. Після школи за настановою батьків стала лікарем, а вже на пенсії продовжила улюблене заняття.
“Всі полягали спати, і тоді настає мій час: коли можна шити, ліпити, фарбувати, клеїти. Так і досі триває. Час мого чародійства – це ніч”, — розповідає майстриня.
Ужгородка Марина Федчик після 10-го класу хотіла вступити до Московського інституту мультиплікації. Вона з дитинства збирала іграшки, дуже любила малювати.
