Історія однієї кішки: або як я стала щасливою у новому домі

Привіт, мене звати Принцесса. Народилась я одного теплого липневого понеділка в невеличкій квартирці в місті Ужгород. Коли я вперше відкрила оченята, то перше, що побачила – це великі дивні фігури, які чомусь радісно посміхались на мене. Вони видавали дивні звуки, але мене це чомусь особливо не зацікавило і я розвернулась шукати джерело маминого молочка . 

Дні йшли, я трохи підросла, навчилась розрізняти звуки тих дивних істот, як виявилось вони називаються «люди», і почала розуміти, що вони від мене хочуть.

Одного серпневого дня, до нас завітала нова людина, яка присіла біля входу в кімнату, де ми знаходились. Всі мої братики й сестрички побігли до неї, а я, скориставшись моментом, залізла в квітку, ну ви зрозуміли, для чого. Але, в найбільш незручний момент, наш гість кивнула в мій бік, вона щось переговорила з нашою людиною, а далі мене передали їй в руки і я вперше покинула рідну домівку.

Далі ми сіли з нею в кімнату, що рухалась, трішки потряслись в ній, зупинились і моя нова мама занесла мене в мою нову домівку. Мама поклала мене на велике ліжечко і я відразу заснула, відчувши, що я вдома.

Прокинувшись, мама дала мені їсти якусь дивну тягучу їжу, від якої мені аж дурно стало. Потім намагалась підсунути мені тепле молоко, але я окрім маминого іншого не п’ю, також п’ю тільки чисту теплу водичку. І їсти я будь що не буду. Деякий час моя нова мама хотіла підгодувати мені різну несмачну їжу, але я весь час тікала, нехай сама ту гидоту їсть.

Я бачила як моя «хазяйка» починала переживати, що я їсти нічого не хочу.

Потім вона кудись пішла, і коли вернулась – поставила в мою тарілочку смачні соковиті кубики і я зрозуміла, що це справжня любов.

Після того як я поїла, мама віднесла мене в великий ящик з білими кристаликами.

Я не розуміла, що це і вирішила скуштувати. Як виявилось – це мій туалет і мама з переляком почала діставати кристалики з мого роту.

Я дійсно щаслива кішка, моя мама мене дуже любить, завжди смачно годує, вичісує і часто купляє мені смаколики. Мама часто каже, наскільки їй жаль котиків, що не мають родин і по можливості перераховує кошти до притулку «Барбос» для того, щоб і інші котики та песики були ситими.

Вона дуже хоче, щоб люди нарешті зрозуміли, наскільки нам важлива їх любов і наскільки сильно ми довіряємо людям. Я дуже люблю свою маму.

А далі розпочнеться моя неймовірна історія, якою я хочу поділитись з вами у своїй фотосесії.

Роблю селфі

Співаю

Наближається свято

Позую для фото

Дивлюся серіал

Подарували коробочку

Знайомство з собакою

В очікуванні свята

На прогулянці

Чіл

Даруйте і ви іншим котикам свою любов, не покидайте їх, не викидайте їх на вулицю, вони без вашої любові помирають.

Будемо вдячні, якщо і ви підтримаєте безпритульних тварин: їжею, пледами та іншим інвентарем, або просто перерахувавши хоча б 10 грн на рахунок організації захисту безпритульних тварин «Барбос»:

• ПриватБанк 4731 2196 1625 4391
• Монобанк 4441 1144 2069 6088 (Брудка В.В.)
• Paypal: [email protected]

Ужгород Район, Анатолій Молнар