Звичайні українці їдуть відпочивати в Туреччину, Єгипет чи навіть летять на Кіп, а українські олігархи відпочивають у Одесі. Раніше я сміялася з цього вислову своєї подруги, яка живе в славному місті на березі Чорного моря, а тепер, коли переконалася в правдивості цього вислову на власному досвіді, мені радше не смішно, а сумно…
Чому сумно? Тому, що відпочинок на морі в нашій державі – це справді дорого, але при цьому – без сервісу, часто – в жахливих умовах, які ніхто навіть не думає змінювати. Як і відношення до туриста.
А навіщо? Все одно приїжджають!
Те, що цьогоріч ми побачили в Затоці в одній з баз відпочинку, справді шокувало. Невеличка кімната на чотирьох, в якій ля того, аби розминутися, треба трьом не злазити з ліжка; маленький холодильник з відламаними дверцятами; ванна кімната з запахом таким, ніби в ній сушили ганчірки, якими перед тим три місяці безперервно мили підлогу у всьому корпусі… Сантехніка поржавіла і тримається на чесному слові, на підлозі літає пилюка, скручена в клубочки, якісь нитки, пісок уперемішку зі сміттям… На питання на «рецепшені» (який очолює поважна стара пані-господиня, чому не прибрано, відповідь класична: «Не може бути!» Кажу: «Навіть туалетного паперу не поклали й мило, аби вмитися туристам, які тільки приїхали…», чую: «Забули напевно…»
А перевірити? А проконтролювати?
І це в новому свіжовідреставрованому корпусі, як нам сказали.
Що і де відреставрували – ми так і не зрозуміли…
Але побила всі рекорди сервісу столова при базі відпочинку. Я вже не кажу, що вартість харчування була космічною, але… відношення теж таким. Уявіть 8 ранку і чергу до столовки отак із кількох десятків осіб. На наше чесне здивування, що це таке (ми ж звикли до неолігарнічних шведських столів), почули, що так тут завжди, і поки всім наберуть їжу і подадуть…
Ну, прямо протиковідний підхід… який виявився в тому, що підноси були совкові і традиційно жирнуваті, ложки-вилки алюмінієві, кружки старі й пощерблені, в які наливали розведений пакетиком чаю на 10 літрів і підсолоджений чай, а дебела панянка з кислим виглядом обличчя великим черпаком «зашмарювала» в глибоку миску сто грамів молочної каші й подавала туристам з класичним написом на чолі: «На, вдавися…»
Ну чому так???
Чому в Туреччині чи Єгипті, Хорватії чи Греції офіціант слідкує не те, що за порухом руки, а за піднятою в бік тієї чи іншої страви бровою – і вже біжить принести. Чому за кордоном усе чисте, нове, серветочки свіжі й меблі чудові, а тут навіть підноси від жиру вимити лінь… І це при тому, що там ми платили зазвичай за відпочинок менше, ніж у Затоці… І чому, ну скажіть, чому навіть в нормальний дорогий номер (в який ми зрештою переселилися, бо не могли витримати амбре «свіжовідреставрованого корпусу» не могли поставити нормальні рушники, а діряві?…
А знаєте, що при цьому найстрашніше? Що всі номери зайняті, всюди таблички «Мєст нєт», тобто, попит є. А попит, як відомо, породжує пропозицію. Приїжджають, всіх усе влаштовує, то навіщо щось міняти?
І ще платять за все це, часом – удвічі більше, ніж у Туреччині!
Єдиний плюс у всьому цьому – чудове море і просто шикарний піщаний пляж. Останній навіть чистіший, ніж за кордоном, де його ще й доглядають.
Додам тільки, що на Закарпатті, скільки ми їздили, подібного нема. Можливо, ми, часом виїжджаючи до Європи, все ж тягнемося до неї? Можливо, і менталітет та виховання у нас інші. Але факт є фактом: маючи неймовірний туристичний потенціал і не маючи голови, аби навести з ним елементарний порядок, Україна втрачає колосально порівняно з іншими приморськими державами…
Наталія Петерварі
На фото: контрасти чорноморського відпочинку
Ми в Youtube, Телеграм, Інстаграм
