Напевно, одиниці таких родин, в яких би сьогодні не відзначали День знань. У когось – діти, онуки, племінники навчаються в школі, в когось – донька, дружина, сестра чи просто друг учителює. Хтось за освітою педагог і, хоча доля склалася інакше і не працює за фахом, але напевно має уявлення про те, наскільки складною є ця професія.
Хоча складною – не те слово!
Свого часу я трішки попрацювала в школі. Давно це було і, як я завжди кажу, вже неправда. Але ті місяці залишилися дуже яскравим спогадом: величезні світлі вікна і я стою біля них, пригадуючи, як сама колись сиділа в цьому класі за партою; дошка, на якій колись виписували приклади малі рученята, а тепер вже я, така доросла і освічена, пишу дату і завдання; а ось посиденьки в учительській, до якої раніше лячно було заходити, а тепер в цьому кабінеті всі рівні…
А ще пригадується інше: щоденна підготовка до кожного уроку, бо ж треба мало того, що серйозно підготуватися, але ще й вишукати щось нове по темі, аби й учнів зацікавити, і перед колегами не засоромитися. Треба перевірити ще зошити двох класів із контрольними, а потім ще написати плани, а потім ще щось приготувати домашнім на вечерю і прибрати… І все це – в один день. І так щодня. І так само кожного дня знаходити спільну мову з учнями – молодшими і старшими, допитливими і не дуже. Щодня нервувати, чи все добре робиш, чи не помиляєшся, чи справляєшся. Перейматися тим, які будуть у підсумку знання в учнів, бо це – основний критерій твоєї роботи…
І так далі й тому подібне.
А тому сьогодні, коли мені хтось каже, що робота вчителя – це щось таке ефемерне на кшталт «піти посидіти в теплому кабінеті і щось там поговорити з дітьми», я готова сперечатися до хрипоти в голосі: ні, неправда! Робота вчителя настільки складна й відповідальна, що уявити її просто важко тій людині, яка не спробувала цього хліба. І навіть зараз, коли хоч і не вчителювання, але розумова праця превалює в моїй діяльності, як і в педагогів, я дуже часто визнаю: іноді копати картоплю цілий день легше, ніж стільки розумово працювати…
Як часто ми недооцінюємо роботу педагога? Часто. І це треба визнати. Бо насправді мало хто з нас побував на тому місці, щоб оцінити, як це – бути педагогом. Це робота, яка потребує неймовірного терпіння, зусиль і любові до дітей. Удома часом думаєш: на одного чи двох малюків нервів бракує, а як же їм, коли треба розподілити ті нерви на тридцятьох?…
І покладіть руку на серце та щиро самі собі зізнайтеся: а чи пішли б ви працювати вчителем?
Від щирого серця нині всім вчителям – велика подяка за вашу роботу, за ваш тяжкий труд. За те, що й досі ваша праця недооцінена, а зарплати справді смішні. За те, що за ці гроші ви кожного дня віддаєте себе дітям, вкладаєте в ці голівки знання. За те, що не шкодуєте сил і власного часу для того, щоб виховати достойне майбутнє покоління. Хай усе це звучить певною мірою пафосно, але насправді – від щирого серця. І ай ми, батьки, рідко говоримо ці слова, але будьте певні: все це розуміємо!
Тож із Днем знань, вчителі! Із Днем знань, учні!
Наталія Петерварі
Ми в Youtube, Телеграм, Інстаграм
