Бути музикантом – це бути постійно у русі. Соліст хорової капели «Кантус», екс-рокашівець, співзасновник і соліст ужгородського колективу «Вандор», викладач у музичній школі Ужгорода і соліст «Угорських мелодій» – наше видання поспілкувалося з Іштваном Халусом. Музикант, який з поєднує в собі рок і класику – емоційний драйв і глибоке бачення світу.
- Іштване, як познайомилися з музикою?
Мене в 6 років бабця відвела в мукачівську дитячу музичну школу на скрипку, бабці моїй то дуже ся любило, як та скрипка грає. І також у той час мене віддали співати в хор хлопчиків міста Мукачева, так розпочалася моя музична кар`єра.
- Уже багато років Ви є солістом «Кантуса». Із чого розпочинали творчий шлях у хорі?
З хором «Кантус» я познайомився, коли вступив у музичне училище. Пригадую, тоді Еміл Сокач вів у нас обов`язкову дисципліну – хор. Там він звернув на мене увагу і вже з 3 курсу почав запрошувати на концерти. Пам`ятаю, перша така поїздка була у Францію. І так мені подобалося, дуже цікаво було. Не відчував труднощів.
- Значну популярність Ви отримали через участь у гурті «Rock–H». Розкажіть про той період свого життя.
Якщо говорити про «Rock-H», то почну з того, що з його директором, композитором Віктором Янцом був знайомий раніше: ми разом навчалися в музичному училищі, відтак – у львівській консерваторії. І якось, уже після закінчення навчання, ми з Янцом розговорилися, він запитав , чи не хотів би я співати в гурті. Звісно, це для мене було щось нове. Ми спробували. Це було гарно, весело, але всьому свій час, тож наші дороги розійшлися.
Це був гарний, рок-н-рольний період: багато концертів, насичене життя, інтерв`ю, записи кліпів, шквал емоцій… Це класне діло було. Зараз у нас трошки інше – «Вандор», ми тільки набираємо обертів.
- «Кантус» і «Rock–H» – кардинально різні напрями в музиці. Який Вам ближчий до душі?
Так, звісно, це зовсім різне. У класичній музиці одні емоції, а рок – це шквал вражень, інша атмосфера, інша музика. Більше адреналіну я отримую саме з рокової музики, з фестивального життя. Емоції між слухачем і виконавцем – це магія. Хоча ми співали і з хором перед великими аудиторіями, і це також вражає. Але це інше.
- Що у 2017 році підштовхнуло створити власний колектив – «Вандор»?
Після того, як припинив співати у гурті «Rock-H», я довго щось шукав для себе. Розумю, що треба було витримати той час, трошки відпочити від бурхливого життя. Але тоді до мене підійшов Родіон, композитор, і сказав: «Слухай, Іштванку золотий, доки будеш мовчати? Вертайся на сцену, тебе всі чекають».
Тоді в нього було 10 пісень ми їх вивчили, записали, зібрали хлопців. Так створився наш колектив.
- Чим відрізняються і в чому схожі закарпатські та угорські фольклорні пісні?
Я скажу так: є пісні, що нико не знає, уткідь они ся взяли, бо настільки все пересікається. Звісно, є більш акцентовані пісні з угорськими мотивами. Ми обрали поєднання. Наприклад, перша пісня, яку записали («Звізди мої звізди») – це угорська народна пісня, і було дуже цікаво спробувати, як люди сприймуть – слухач закарпатський і з іншого регіону України. Можу сказати, що всім подобається, це щось нове.
- Ви часто виступаєте, відповідно багато енергії даруєте глядачам. Як поповнюєте ресурси?
Я би не сказав про себе, що є галасливою людиною, яка любить гучні компанії. Я полюбляю риболовлю, ходити по гриби, люблю прогулянки містом, слухаючи музику. Після галасливих концертів дуже добре сісти в хорі і виконати щось із класики. Це заряджає, це дозволяє відпочити емоційно, і голова розвантажується.
- Якби не музика, яким сьогодні ми знали б Іштвана Халуса?
О, це цікаве питання, бо я всю свідомість свою так чи інакше пов`язую з музикою. Ким би я був? А ко го знає? 😊 Може, ветеринаром, бо мені мамка все казала: «Йди на фрезировщика – не будеш мати біди, все будеш мати роботу».
- Сьогодні, оглядаючись на багаторічний професійний досвід, за що можете себе похвалити? За що зробили б зауваження?
Я дуже себе не люблю хвалити. Якщо я щось зробив добре, то нехай хвалять люди. А що зробив не так? Напевно, мені не вистачало сміливості, щоб сісти і вчити мови. Бо мова – це потрібна річ, так я зараз порозумів, бо контактую з різними людьми, з іноземцями. Наприклад, зі швейцарцями проводимо майстер-класи, вчимо їх співати. Або потрібна німецька чи англійська. Я знаю угорську, мало розумію словацьку, українську, російську, але інші мови… Люди, вчіть мови, вони потрібні!
- На завершення поділіться планами на творчість.
Найближчі плани – День міста Ужгород у вересні , тому всіх запрошуємо, чекаємо, буде гарний концерт. Ще маю надію, якщо ті карантини закінчаться, то зробимо концерт і в Мукачеві. Ще багато твор не запис, є музика, ресурси, час, потрібно багато працювати. Думаю, найб часом зявлять нова музика, кліпи. Тому слухайте Вандор, і не тільки. Багато музики слухайте 😊
Ми в Youtube, Телеграм, Інстаграм
