Усі новини, інтерв’ю та аналітичні матеріали — угорською, а всі журналісти в редакції — угорці. Можна було б подумати, що в цьому нічого дивного: це, ймовірно, типово для засобів масової інформації в Будапешті, Дебрецені чи Загоні. Але чи можете уявити собі такі редакції в Україні? Так, це питання не випадкове і ви, ймовірно, вже зрозуміли, що вони є. Наприклад, в Ужгороді. Входячи в такі редакції, ніби потрапляєш в інший світ. Здається, що там все влаштовано геть інакше — не так, як в редакціях україномовних медіа цього ж міста. Для кого ж вони працюють?
На Закарпатті існують села, в яких компактно проживають угорці. Чимало людей там не володіють українською вільно, тому не можуть сповна споживати україномовний контент. Для того і працюють угорськомовні медіа в Україні, — щоби розповідати таким людям новини краю та країни. А ми розповідаємо про те, як працюють два угорськомовні медіа на Закарпатті — телеканал «21 TV Ungvar» та газета Kárpáti Igaz Szó.
«21 TV Ungvar»
Спілкуюся із Гейзою Ковачем — керівником угорськомовної редакції телеканалу «21 TV Ungvar». Він розповідає, як створювався канал три роки тому і як він функціонує зараз. Давно на Закарпатті існувала телерадіокомпанія «Даніо», яку називали 21-им каналом. Його власники у 2018 році продали половину акцій телерадіокомпанії Товариству угорської культури Закарпаття, яке очолює Василь Брензович. Відтоді під час перегляду телеканалу глядачі бачать два логотипи — звичний фіолетово-білий значок «старого» каналу та новий — у кольорах угорського прапору значок телеканалу «21 TV Ungvar». У 2018 році керівник телеканалу Золтан Кулін розповідав «Детектору медіа», що керівництво телерадіокомпанії «Даніо» звернулося до Товариства угорської культури Закарпаття й саме запропонувало придбати половину ліцензії каналу. «Громадська організація “Товариство угорської культури — КМКС” прийняла цю пропозицію й почала шукати гроші. Врешті-решт ресурс було знайдено: громадська організація закарпатських угорців подалася на грант в Угорщині, виграла його й викупила у такий спосіб половину телеканалу», — розповідав Золтан Кулін.
Ефір двох телеканалів ділиться порівну: кожен із них має 12 годин ефірного часу, і можливість мовити у праймтаймі. Ефір «21 TV Ungvar» двомовний — по 6 годин мовлення українською та угорською мовами. Тому на каналі працюють дві редакції — україномовна й угорськомовна, які очолюють Гейза Ковач та Тетяна Вашергелі, — досвідчені телевізійники, які до роботи на «21 TV Ungvar» десятки років пропрацювали на обласному телебаченні.
Редакція і студія телеканалу знаходиться у колишньому будинку Товариства угорської культури Закарпаття, в центрі Ужгорода — неподалік пішохідного мосту. Це саме той будинок, який на початку 2018 року підірвали саморобним вибуховим пристроєм четверо осіб — громадяни України та Молдови. Тоді пожежа від вибуху знищила все майно у приміщенні, проте зараз будинок відновили й облаштували там сучасну студію, в якій і записують частину програм телеканалу.
Пан Гейза розповідає, що раніше на Закарпатті не було повноцінного угорськомовного телеканалу, однак програми угорською виходили на державному телеканалі — «Тисі». Саме там раніше й працював Гейза Ковач і частина журналістів телеканалу «21 TV Ungvar».
«Зараз ми 6 годин мовимо угорською, проте одразу після запуску мали менше годин через те, що довго набирали штат — шукали журналістів, які володіють угорською. Оскільки на Закарпатті немає університету, де б журналістів навчали угорською, ми шукали кадри серед випускників філологічного, історичного факультетів тощо», — розповідає пан Гейза.
Протягом перших 8 місяців існування телеканалу в ефір вийшло 15 програм. «В основному це програми про культуру чи релігію, які, як ми бачимо за рейтингом, були потрібні глядачам», — каже Гейза Ковач.
Він додає, що обидві редакції телеканалу — українська та угорська, — працюють на однакових принципах, як єдине ціле. «З першої хвилини створення телеканалу ми вирішили, що у нас обов’язково працюватиме українська редакція, журналісти якої відвідуватимуть події в Ужгороді та Закарпатті. Ми постійно спілкуємось та співпрацюємо», — каже він. — Однак ми не вмішуємося в їхню роботу, а вони — в нашу. Інколи можемо ділитися матеріалом та відзнятими кадрами».
Зараз в угорській редакції телеканалу працюють 9 редакторів та 7 операторів, також є техніки, які постійно чергують і стежать за тим, щоби телеканал працював справно. «Звісно, це немало працівників, особливо якщо зважати на те, що ми — локальний телеканал. Але всі наші співробітники зайняті, не мають багато вільного часу, адже завжди є теми, над якими потрібно працювати, — розповідає пан Гейза. — Також зараз в ефір виходять 17 програм: деякі з них тривають 24 хвилини, деякі — 13».
За словами Гейзи Ковача, у новинних випусках телеканалу висвітлюють новини Закарпаття, України та Угорщини. Зокрема, йдеться про новини, які безпосередньо стосуються закордонних угорців. Наприклад, канал висвітлює тему вакцинації проти коронавірусу неподалік від угорського кордону.
«Основна тема в новинах зараз — коронавірус та вакцинація. Усі новинні випуски ми починаємо з інформації про те, скільки людей захворіли, вакцинувалися та видужали. Оскільки Угорщина зараз дає можливість вакцинуватися людям, які проживають на Закарпатті, ми стежимо за цим і розповідаємо людям, чи можна вільно перетнути кордон тощо», — пояснює Гейза Ковач.
Пан Гейза із захопленням розповідає про програми, які виходять на «21 TV Ungvar», однак точно відтворити їхні назви українською дуже складно.
«У нас є суспільно-політична програма назву якої я б переклав як “Від суботи до суботи”. Вона виходить в ефір раз на тиждень, створює її редактор Михайло Дебрецені, який аналізує новини, що виходять за тиждень, та обирає 3-4 ключові й розкриває ці теми. Вибір редактора падає на новини економіки, політики тощо, — каже пан Гейза. — Також у нас чимало програм культурного спрямування. Ми — угорське телебачення, тому це одне з наших основних завдань — показати культурне життя закарпатських угорців. Є програма “Культурний шлях”, в якій ми розповідаємо про мистецькі події; є програма “Портрет по-іншому”, яка розповідає історії цікавих людей — угорців, що живуть на Закарпатті. Є програми про сільське господарство, спорт, медицину, виховання дітей, життя багатодітних сімей, задля створення якої ведуча проживає із родиною один день. Ще є програми про науку та релігію, а на великі свята — Великдень та Різдво, ми транслюємо богослужіння у храмах трьох конфесій».
За словами Гейзи Ковача, найбільше телеканал дивляться жителі Берегівського і Виноградівського районів, адже саме там і проживає найбільше угорців. «Однак через проблеми із покриттям, їм доводиться стежити за нашими програмами у соціальних мережах — у ютубі та фейсбуку. Люди там вже знають, коли ми завантажуємо наші програми», — розповідає він.
Kárpáti Igaz Szó
Назву цієї газети можна перекласти як «карпатське слово правди». Її директор Юрій Дунда каже, що так її ніхто не називає, адже вона виходить лише угорською мовою й називається Kárpáti Igaz Szó.
Видання має два сайти — угорською та українською мовами. Kárpáti Igaz Szó — одна із найстаріших газет Закарпаття. Торік — 31 січня 2020 року — вона відсвяткувала своє сторіччя. До 8 березня 1967 року газети «Закарпатська правда» та Kárpáti Igaz Szó були одним виданням. Точніше, виходила газета «Закарпатська правда», а в Kárpáti Igaz Szó дублювався весь контент із «Закарпатської правди» угорською мовою.
Юрій показує мені редакцію і я, зізнаюся, здивована, бо давно не бачила таких, скажімо, класичних редакцій на Закарпатті. Зазвичай журналісти інтернет-видань працюють з дому, а в закарпатських газетах, які ще виходять, працює менше журналістів й у меншому приміщенні. Натомість редакція Kárpáti Igaz Szó розташована у великому двоповерховому будинку, де навіть є актова зала із великим екраном та зручними кріслами, яка дечим нагадує залу кінотеатру. На першому поверсі будівлі стіни завішані фотографіями — як архівними, так і сучасними. Також тут можна побачити архівні номери, які стали знаковими. Звичайно, йдеться про найперше число газети, перший «автономний» випуск, коли газета вийшла вже не як добірка перекладених матеріалів «Закарпатської правди», а мала унікальний контент, перший кольоровий випуск тощо.
У ньюзрумі людно: хтось телефонує, аби взяти коментар, хтось — працює над текстом й несе його на вичитку редактору. Так, саме несе, а не надсилає електронкою. У редакції цієї газети дехто з журналістів працює у старий спосіб й щойно завершений текст приносить на вичитку редактору у видрукованому форматі. «Комусь так зручно, а я не проти», — каже Юрій Дунда. Й додає, що більшість працівників редакції все ж надсилають свої тексти поштою.
Сидимо у кабінеті пана Юрія й говоримо про те, як живе одна із найстаріших газет на Закарпатті й чи складно зараз знаходити своїх читачів. Він розповідає, що керівництво газети намагається робити все, аби не відставати від сучасного життя. Звісно, Kárpáti Igaz Szó вже давно має свій сайт, де виходять новини й аналітичні публікації. Зокрема й щотижнева авторська колонка, яку по черзі пишуть всі журналісти редакції. Крім цього, Юрій розповідає, що восени газета матиме власний мобільний застосунок.
«Ми перше ЗМІ на Закарпатті, яке запустить власний додаток для смартфонів. Не бачив, щоби подібне мали інші газети чи інтернет-видання області, навіть україномовні, — каже Юрій Дунда. — Плануємо, що з часом за доступ до контенту у додатку користувачі платитимуть. Звісно, що кілька перших місяців користуватися ним можна буде безплатно, а пізніше — відкритий доступ буде лише до новин, а щоби прочитати унікальні матеріали та аналітику, потрібно буде заплатити».
Зараз газета виходить раз на тиждень, друкують її у Тернополі, реалізовувати наклад починають по обіді в середу.
«Ми маємо угоду з “Укрпоштою”, однак у багатьох угорських селах, на жаль, вже немає поштарів, тому у таких населених пунктах нашу газету можна придбати у сільських магазинах. Це зручно. Людина йде в магазин по хліб, наприклад, і може придбати одразу й нашу газету. Ціна газети досить висока — 15 гривень. З них 10 — ми залишаємо собі, а 5 — у магазинах, де її продають, — каже пан Юрій. — Ми усвідомлюємо, що за якийсь час наша газета перестане виходити у друкованому вигляді, а залишиться лише сайт та мобільний застосунок, але робитимемо все, щоби друковане видання існувало якомога довше».
Раніше Kárpáti Igaz Szó виходила тричі на тиждень, однак через проблему із доставкою газети до читачів, у редакції вирішили готувати лише один випуск на 7 днів.
Україномовний сайт газети запустили 2 роки тому для того, щоби «угорське слово з’явилося в українському медіапросторі». «Із 2017 року, як ми бачимо, україно-угорські стосунки загострилися. На нашу думку, однією з причин цього є те, що в україномовних медіа про угорців почали писати однобоко. Щоби хоч трохи змінити ситуацію, ми вирішили зробити наш україномовний сайт, де пишемо про закарпатських угорців і все, що їх стосується, українською. Це свого роду міст між україномовним та угорськомовним населенням на Закарпатті», — каже Юрій Дунда. Він додає, що на українському сайті не дублюють весь контент, який виходить на угорському, а лише перекладають ключові статті випуску — інтерв’ю із закарпатськими угорцями, авторську колонку, аналітичні тексти, й готують новини українською мовою.
Директор Kárpáti Igaz Szó розповідає, що це суспільно-політична газета, яка пише про життя Закарпаття.
«Ми торкаємося тем, які цікавлять велику аудиторію — тарифи на комунальні послуги, стан доріг, розвиток Закарпаття, культурні події. Теми внутрішньої політики Угорщини ми не торкаємося, натомість у нас є сторінка, де ми публікуємо тексти про українську політику. Це потрібно, адже є села, де люди не можуть читати новини українською мовою, але оскільки вони живуть в Україні, їм цікаво знати, що і чому тут відбувається, — пояснює пан Юрій. — Наприклад, ми писали про зняття мораторію на продаж землі, що зараз актуально для всіх. Опитували фахівців, перекладали їхні відповіді на угорську».
Всього у редакції працює близько 20 людей, серед них — коректорка Ілона Тимко, яка працює у газеті із 8 березня 1967 року, тобто вже 54 роки. «Це дуже круто, на мою думку, що людина прийшла працювати до нас одразу після завершення школи й залишилася аж на пів століття», — каже Юрій Дунда.
Далі пан Юрій показує мені останній випуск Kárpáti Igaz Szó і намагається перекласти назви рубрик та заголовки. Розповідає, про опитування, яке редакція щотижня запускає на сторінці газети у фейсбуку.
«Ми ставимо людям якесь питання. Воно може стосуватися будь-чого. Наприклад, цін на електроенергію чи аномальної спеки. Збираємо відповіді читачів і у наступному випуску газети описуємо цю тему, аналізуємо відповіді…, — каже пан Юрій. — Також постійно беремо інтерв’ю у цікавих людей, пишемо аналітичні матеріали й вважаємо, що такі тексти завжди будуть цінні, бо це унікальний контент, а не новина, яку читач може знайти на десятках сайтів».
У планах редакції — надалі створювати унікальний контент про Закарпаття та популяризувати його усіма доступними методами: через газету, сайти та мобільний додаток.
Більше про регіональну журналістику:
Головне зображення: Davyd Markovskyi
