Затишна й охайна вулиця Томаша Міхая, яка починається на повороті з траси на Іршаву, і неподалік колишнього «винрадгоспу» (тобто, досі закритого для берегівчан та гостей мисливського палацу Шонборнів) злучається з вулицею Шевченка, названа на честь однієї з найшановніших персон у Берегові. Мало у кого з берегівчан є аж три меморіальні таблички в різних локаціях міста, на додачу до вулиці і солідного надгробка на цвинтарі.
Та навряд чи багато берегівчан знають щось про Томаша Міхая, архітектора та письменника, за чиїм проєктом в 1930-му році був збудований один з двох палаців цегельного магната Конта, а саме – той, що на площі Героїв, й досі відомий в народі під старим псевдо «Дитячий світ» (магазину дитячих товарів, від якого вже й сліду нема, а пам’ять лишилася).
Народився майбутній митець 27 лютого 1897 в Берегові (Берегсасі), при народжені мав прізвище Тварошка. Закінчив у рідному місті школу, потім продовжив навчання в Будапештському технологічному університеті, де в 1921 році отримав диплом архітектора, а потім ще й диплом інженера цивільного будівництва у Брно. На початку кар’єри відкрив інженерне бюро з будівництва мостів та будівель у Берегсасі, а в 1934 році, коли Закарпаття вже перебувало у складі Чехословаччини, перебрався до словацького міста Кошице, де працював в дорожнобудівельній компанії Neuchatel Asphalt Co (ця фірма з понад сторічною історією та штаб-квартирою в Новій Зеландії успішно діє й зараз, займаючись в першу чергу прокладанням різноманітних асфальтних доріг). Потім кілька разів міняв місця роботи, але й вони були пов’язані з будівництвом доріг.
Паралельно інженерній кар’єрі розвивався творчій шлях Томаша Міхая. Він став однією з провідних фігур угорськомовної літератури у Словаччині. З 1920 року працював в щоденній угорській газеті міста Кошице «Кassai Naplo» (“Кошицький щоденник”) та дописував до газети «Magyar Ujsag» “Угорська газета”, що видалась у румунському Клужі (Коложварі). В 1937-му став головним редактором часопису «Татра». Написав і низку збірок оповідань та романів. В українських джерелах згадується одне, а саме роман «Вода, що тече між двома берегами» (1936), в якому фігурує рідне місто Берегсас. От, приміром, цитата з роману про настрої угорців, які опинилися раптом в новоствореній Чехословаччині (а це не лише угорці Закарпаття, а й численна громада Словаччини): «Дурман почав розсіюватися, люди стали споглядати події тверезим поглядом, але ніхто не вірив, що такий стан буде постійним: кожен очікував на якесь диво-порятунок».
Чехословаччину (точніше, Словаччину, вже соціалістичну) Томаш Міхай покинув у 1947 році, спочатку поїхавши до Лондона, а на початку 1950-х оселився в Австралії. Там працював інженером, а згодом став професором на архітектурному факультеті Мельбурнського університету.
Щодо архітектурної спадщини, то в якості архітектора Міхай звів низку будинків в Кошице та Будапешті, і принаймні один, зате який – у рідному місті. Останній – це вже згаданий «Дитячий світ», а точніше – доходний будинок цегельного магната Конта, зведений в 1930-му році. З домом пов’язана цікава історія: на його розі, на висоті третього поверху, стоїть оголений чоловік з мечем у правій руці. Раніше він тримав в руці щит із зображенням лева, елементом міського гербу. Воїн символізував охоронця міста. В 1945 році, в радянський час, ідеологічно невитриманий щит вилучили. І лише в 2013-му, за ініціативи місцевого пенсіонера Андрія Кромака, за фінансової підтримки місцевих підприємців, за архівними фотографіями було зроблено копію знищеного щита. А тоді, восени 2013-го, за допомогою пересувної вишки новий щит було повернуто на історичне місце.
Варто відзначити, що Томаша Міхая, попри те, що ім’я його навіть в Берегові відомо не надто широко, увіковічнили доволі потужно. Окрім вулиці на його честь, на першому будинку котрої є меморіальна дошка з зображенням, ще дві дошки є в інших локаціях міста – на будинку, що на розі вулиць Сечені та Ілони Зріні, а також на стіні будівлі ЗОШ 1 та Української Гімназії на вул. Стефаника.
А на центральній алеї міського кладовища легко знайти могилу з чорного мармуру, в якій поховано батьків та рідного брата Томаша Міхая. Ім’я його самого також висічено на центральній фігурі меморіалу, з вказаними місцями народження (Берегсас) та смерті (Мельбурн).
