Кажуть, що собака – вірний друг людини. Але, на жаль, не кожен господар належно доглядає за своїм улюбленцем, більше того – перестають дбати, навіть знущаються над тваринами. Скільки собак і котів живуть на вулицях у жахливих умовах без догляду! І лише одиниці небайдужих беруться за порятунок тварин. Із людським недбальством регулярно стикається Ірина Азізян – засновниця притулку для тварин в Ужгороді «Барбос». Про труднощі в роботі, потреби тварин – в ексклюзивному інтерв`ю Ua.kiszo.net.
– Ірино, «Барбос» функціонує вже майже 10 років. Із чого починали, що вдалося зробити за цей час?
– Починали з власне заснування організації. Спершу були пошуки однодумців, які готові з нами рухатися вперед, рятувати тварин. Насамперед нам потрібні були ті, хто заберуть тварин до себе на перетримку, поки ми не знайдемо господарів. А вже маючи притулок, потреба в перетримках відійшла на другий план: уже було куди поселяти тварин.
За 10 років зробили колосальну роботу: скільки тварин забрали з вулиць, скільки стерилізували, скільки влаштували в нові домівки! Ми провели величезну роботу з населенням щодо інформування про важливість стерилізації тварин, про те, як із ними поводитися. Побудували нові вольєри, переобладнали приміщення. Це якщо коротко, бо насправді про зроблене за 10 років можна говорити дуже багато.
Ми робимо все, щоб нашим підопічним було комфортно, бо не кожен має можливість потрапити до нових господарів. Тому намагаємося зробити все, щоб вони почувались як удома. Щоб узимку не було холодно, а влітку спекотно, щоб вони були радісні, усміхнені, як би це дивно не звучало. Щоб тут нашим підопічним було добре, бо їхнє життя зовсім не позитивне.
– Скільки тварин на сьогодні перебувають у притулку, чи часто їх забирають у родини?
– На сьогодні у притулку – понад 100 собак і більше 50 котів. Забирають, звичайно, але не так часто, як хотілося б. На жаль, протягом останніх тижнів у нові родини йде декілька тварин, а потрапляє до нас дюжина або й дві.
– Тварин справді багато, тож утримувати притулок дуже затратно. Які акції ви проводите для залучення коштів?
– Ми організовуємо різні івенти, беремо участь у всіх міських ярмарках, окремо проводимо роботу з роповсюдження інформації щодо стерилізації домашніх тварин, бо це дуже важливо. Також виготовляємо різний хенд-мейд для продажу – словом, використовуємо всі можливості, щоб залучити кошти для наших тварин.
– Чи берете участь у грантах, можливо, вас підтримують меценати?
– У грантах ми поки участі не брали, але плануємо. Щодо меценатів, постійних спонсорів – це звичайні люди, такі як ми з вами, які підтримують нас фінансами.
– Ірино, робота відповідальна та морально нелегка. Із якими труднощами найчастіше стикаєтеся?
– Безвідповідальність – найбільша проблема містян. Більшість вважає, що піклуватися про тварин – це чийсь обов`язок, але точно не їх. Давати можливість народжувати тварині – це класно, а от що далі робити з цуциками і кошенятами – не знають. Більше того, вважають нормальним віддати тварину в притулок. Насправді це не так. Як тварина – відповідальність господаря, так і її виводки. Важливо це розуміти.
Люди не завжди усвідомлюють, що у притулку бракує місць. Ми не можемо викинути на вулицю з вольєра одну тварину, щоб взяти іншу. Є правила. Тварина, що потрапляє до нас, має пройти огляд у ветлікаря, карантинізацію. І це окремо, у власному вольєрі, ізольовано від інших. Ми не можемо поселити собаку з вулиці у вольєр, де вже є інший собака. Щойно ми віддаємо собаку – забираємо наступну. У нас є певний список, за яким ми рухаємося. Звісно, травмовану, хвору тварину забираємо скоріше, їй у будь-якому разі потрібен ветлікар і стаціонарне лікування.
– Чого наразі потребує притулок?
Притулок завжди потребує допомоги, бо є безліч тварин. Щодня ми використовуємо понад 35 кг сухого корму, тому в ньому є потреба постійно. Крім того, необхідні крупи, м’ясне, молочка, м’який корм. Наші волонтери вдома варять каші і приносять їх у притулок як допоміжні харчі, щоб собаки не їли лише сухий корм. Крім цього, потрібні миючі засоби, губки, швабри, відра, миски, підстилки, ковдри, вживана постільна білизна, матраци – все, що знадобиться в господарстві.
– Поділитеся планами розвитку «Барбоса»?
– Звісно, плани є, але я не всі готова озвучити. Розкажу про найближчі: плануємо побудувати невеличкі вольєри для котів. Наразі умови, які маємо, не підходять для дорослих котів. Це будуть котячі комфортні вольєри з вигулами.
– Ірино, дякую за розмову, бажаю успіху у праці! І щоб люди ставали свідомішими щодо своїх домашніх улюбленців.
Ольга Богославська спеціально для Ua.kiszo.net
