В Берегові відбулася зустріч з відомим закарпатським письменником. 28 червня, в рамках 6-го літературного фестивалю «Береги слова» в приміщенні Берегівської міської бібліотеки відбулася творча зустріч з закарпатським письменником, лауреатом літературної премії ім.Федора Потушняка, Дмитром Кешелею, повідомляє Олег Супруненко, Beregovo.Today.
Класик закарпатської літератури продовжив традицію участі у камерному фестивалі видатних представників не регіональної навіть, а всеукраїнської літератури (в попередні роки такими гостями стали Мирослав Дочинець та Андрій Любка). Зустріч з читачами (це були як учасники фесту «Береги слова», серед яких були й берегівчани, й мукачівці, а також велика делегація літераторів з міста Суми, так і просто небайдужі до літературі) пройшла в бібліотеці, яку нещодавно було переміщено з центру на нове місце, в двох старовинних садибах по вулиці Гуняді. Відтак, можна сказати, що поважний літературний гість потрапив на бібліотечне новосілля. Понад двогодинна зустріч з письменником пройшла напрочуд швидко. Дмитро Кешеля сипав сентенціями та афоризмами, власними та цитованими, які було варто записувати. Починаючи від ставлення автора до власної творчості («Все життя я годував літературу, а не література – мене», «Я письменник не модний, я – народний») до відношення до критиків та неприятелів («Якщо у кожного пса, що гавкає, коли йдеш по дорозі, кидати каміння – не дійдеш до цілі. Але якщо по дорозі взагалі нема собак, що лають на тебе – то ти не туди йдеш»).
Охоче відповідав письменник на питання аудиторії. Приміром, про мову, якою пише (в своїх творах Кешеля використовує багато закарпатських (чи то русинських) слів, які сам він називає «материнською мовою»: «Не можуть на лузі рости самі волошки – тільки розмаїття квітів створює справжню гармонію». Це й відповідь тим, хто звинувачував автора в начебто сепаратизмі, тоді як своєю метою він бачить розвиток живої, справжньої української мови, насиченої й регіональними діалектами, на противагу вихолощеній, калькованій «літературній» мові.
Радив багато читати, особливо в літньому віці («читання визнано найефективнішим засобом проти деменції та хвороб Альцгеймера та Паркінсона»), причому бажано не швидкоплинних модніх авторів, а класиків – зокрема, майже невідомого поза шкільною програмою Михайла Коцюбинського, Івана Франка, недооцінених Григорія Тютюнника, Євгена Гуцало… А всім, хто цікавиться літературним процесом, а тим паче – пише чи думає писати, рекомендував прочитати «Алхімію слова» польського письменника Яна Парандовського.
Наприкінці зустрічі бажаючі могли скуштувати авторського вина від Дмитра Кешелі, адже, як зізнався письменник, в рідному селі його більше знають як виноградаря та винороба. Має півгектара власного винограднику, тому життя проходить в режимі «В одній руці перо, в другій – мотика». Щодня зранку і ввечері порається на винограднику, посередині – пише. Інтернетом і соцмережами практично не користується, хоча має і комп’ютер, і велику збірку художніх, класичних, фільмів, які залюбки передивляється у вільний час.
