“Порошенко – треба віддати йому належне, з українських президентів – найкращий. Він справді багато зробив, як справний співрозмовник, досвідчений дипломат, і загалом всебічно розвинута особистість,”- стверджує провідний економіст країни, член Наглядової Ради CASE Україна Володимир Дубровський в аналітичній статті на порталі zn.ua. А потім продовжує: “Однак він був представником свого олігархічного класу, ним і залишається.”
На думку експерта, саме тому терпів корупцію, кумівство й саботував вкрай необхідні реформи.
Напрошується запитання: якщо з такими підходами він найкращий, якими були інші?..
Натомість було б легким жартом, якби за результатом передвиборних перегонів 73:24, який в будь-якому поєдинку засвідчує нищівну поразку, насміхався над “найкращим українським президентом усіх часів.”
Тут зовсім інша причина.
Якщо на думку провідного економіста країни можна демонструвати визначні політичні досягнення, перебуваючи на найвищій державній посаді, і водночас терпіти корупцію (чи самому брати в ній участь), практику “рука руку миє”, оцінювати все як олігарх, ігнорувати надважливі реформи, підписувати протиправні закони, тоді тут біда не лише в діяльності на свою користь. Проблема надзвичайно глибша.
Можна також зробити висновки, що певні верстви населення (хай кожен визначить для себе, наскільки визначальний цей суспільний прошарок) сприймають хабарництво, протекціонізм, кастрацію прав інших як належне, якщо це не торкається їх самих.
Якби було замрійливо добре, коли б провідний економіст, слідуючи за його логікою, після інавгурації Зеленського заявив: останній – найгірший президент України.
Шандор Горват
