На Моргіт-сігет в руїнах Домініканського монастиря є місце сили, куди приходять угорці, коли їх спіткає біда: це могильний камінь і капличка святої Моргіт. Тієї самої, у чию честь названий сам острів. На тому камені завжди є свічки, а в капличці багато-багато іменних табличок з подяками – за чудесне одужання і за неймовірне спасіння, але найбільше таких, де просто «дякую!», «дякую!», «дякую!». В тих руїнах часто ходять туристи з фотоапаратами, але місце все одно не дуже людне. Іноді там можна зустріти людей, які тихо ховаються серед руїн близько до могили і моляться. А одного разу я бачила там молоду дівчину років 18-ти, яка тихо плакала, сидячи на землі прямо під капличкою. Не знаю, чи Свята Моргіт їй тоді помогла, але сподіваюся, що так, пише Інга Деяк в проєкті soulbudapest.
Моргіт – реальна угорська аристократка, першородна королівна з династії Арпадів, історія якої нагадує якусь дуже красиву, але трохи печальну казку братів Грімм: про те, як прекрасну угорську королівну батько король ще до народження пожертвував богу в обмін на звільнення угорських земель від золотої орди хана Батия. Ця абсолютно реальна історія зафіксована в монастирських хроніках і не в одних.
Історія така:
Коли угорський король Бела ІV зазнав поразки у битві з монголами на ріці Шайо і разом з сім’єю втік до Далмації, то дав урочисту обітницю: якщо монголи відступлять, він віддасть свою наступну доньку, якщо така народиться, у монастир відразу ж після народження – богу в жертву. Маю сказати, що у нього на той момент було вже цілих п’ять дочок, а державна ситуація склалася така печальна, що можна було одну й пустити на благе діло. Однак!
Неймовірно, але факт – не пройшло і місяця після його обітниці, як сталося непередбачуване: в грудні 1241 року монгольська орда, яку до цього моменту ніхто ніде не міг зупинити, отримала повідомлення про смерть великого хана Угедея і повернулася додому. На тому її переможний похід на Русь та Європу закінчився назавжди, хоч до того моменту абсолютно ніхто не вірив, що це колись станеться.
А в угорського короля та королеви невдовзі таки народилася донька. Бела назвав її Маргіт і відразу ж, як і обіцяв, віддав у монастир – той самий, чиї мальовничі руїни нині так ваблять туристів для фотографій. Моргіт померла у дуже молодому віці, щось років у 29. Була похована і нині там лежить.
Монастрські хроніки, зокрема записи монахині Рашкой Леї, стверджують, що після смерті Моргіт сталася ціла серія чудес і зцілень. Було записано навіть, що мертва принцеса дуже гарно виглядає, а її тіло особливе – впродовж трьох місяців не піддається гниттю. Після того, як її таки поховали, до неї почали натовпами валити хворі. Зцілювалися глухі, сліпі, кульгаві, й такі, що мали проказу й лихоманку. Навіть родичі Арпади ходили до її могили зцілюватися, коли в їхньому житті траплялися якісь невиліковні хвороти.
Могила Моргіт схована в мальовничих руїнах, навколо яких зараз шаленіє весна. Дуже вам раджу до неї прогулятися.
Також, аби вже, як то мовиться, два рази не вставати, розкажу вам про Белу ІV і монголів ще один цікавий факт, який зв’язаний з українцями
Бела був дуже розумний король і вміло керував королівством, але така риса, як далекоглядність, до нього прийшла не відразу. Спочатку, ще до нападу на Угорщину Золотої орди Батия, він відмовив сватам князя Чернігівського, який хотів висватати для свого сина Ростислава доньку Бели Анну. Потім так само Бела відмовив Данилу Галицькому, який особисто прибув до угорського двору для заручин свого сина Лева з принцесою Констанцією.
Кожний з цих візитів був хронологічно пов’язаний з монгольською загрозою Києву. Київська Русь хотіла заручитися підтримкою Угорського королівства, але Угорському королю не потрібна була війна з монголами. А видати своїх доньок заміж за руських князів означало стати їхніми союзниками у війні проти Батия.
Однак, як бачимо, такі хитромудрі стратегії йому не допомогли: монголи спочатку напали на Київську Русь, а потім зруйнували Угорське королівство вщент. Після того, як монголи відійшли, Бела взявся за розум і породичався з українськими князями: його доньки Анна і Констанція невдовзі вийшли заміж за чернігівського та галицького княжичів і королівський та княжі двори були якийсь час в цілком дружніх стосунках.
Можливо, якби він зробив це заздалегідь, і об’єднався з Київською Руссю у захисті від монголів, йому не довелося би доньку пізніше віддавати в жертву і відбудовувати королівство практично з нуля. З іншого боку, якби так сталося, нині на Моргіт-сігеті не було святої, у якої можна попросити помочі.
