Президією ДСУУ від 17 грудня 2020 року було схвалений відкритий лист-звернення до Уповноваженого з захисту державної мови Креміня Т. Д., у якому громадська організація закликала омбудсмена та інші компетентні органи не надавати неправдиве роз’яснення чинного мовного законодавства України, не дезінформувати громадян, відлякуючи представників національних меншин від користування ними правами, передбаченими Конституцією України щодо вільного вживання своєї рідної мови.
ДСУУ своїм листом-зверненням закликала Уповноваженого із захисту державної мови припинити протиправну діяльність і замість безпідставного залякування і так нажаханих економічними, соціальними та епідемічними негараздами громадян, зосередити свою увагу та спрямувати свою енергію на сприяння реалізації положень Закону України «Про застосування української мови як державної» щодо всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України» (част.1 статті 10 Конституції України), а не на темі заборони використання інших мов, зокрема тих, які є рідними для мільйонів громадян нашої держави.
У своїй відповіді № 646/12 від 29 грудня 2020 року Уповноважений із захисту державної мови не погоджується з критичними зауваженнями ДСУУ. Серед іншого, Т. Д. Кремінь мотивує, що мовні права корінних народів та національних меншин повинні бути закріплені в окремому законі, однак Верховна Рада України ще не прийняла такий закон. В кінці листа Тарас Кремінь пише, що для розвіяння різних міфів і зменшення кількості недостовірної інформації його офіс розпочинає потужну інформаційну кампанію.
У звязку з тим, що відповідь Уповноваженого із захисту державної мови не стосується по суті проблем, які були викладені у відкритому листі-зверненні ДСУУ, президія вирішила повторним листом звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Прем’єр-міністра України.
«Прем’єр-міністру України Шмигалю Д. А.
Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Денісовій Л. Л.
Щодо порушення Уповноваженим із захисту держаної мови права представників національних меншин України на публічне користування рідною мовою
Шановний Денисе Анатолійовичу та шановна Людмило Леонтіївно!
Вимушені апелювати до Вас тому, що на наш лист до пана Креміня Т. Д., у якому нами були викладені мотиви і аргументи наших претензій щодо його діяльності, була одержана відповідь, у якому дана посадова особа заявляє про цілковиту правомірність своєї такої поведінки. Зокрема, у його тлумаченні з нормативних приписів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, для нього релевантним є тільки положення про те, що «Захист і заохочення регіональних мов або мов меншин не повинні здійснюватися на шкоду офіційним мовам і не відміняють необхідність вивчення офіційних мов», і пропонує нам, представникам національних меншин обмежити використання своєї рідної мови на сфері приватного спілкування та на здійсненні релігійних обрядів. Принаймні до прийняття закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України, у якому будуть врегульовані питання «використання під час публічних заходів кримськотатарської мови, інших мов корінних народів, мов національних меншин України».
Прикладом, доказом його подальшої протиправної діяльності слугує сюжет репортажу «Где написано, что я должна?» Як мовний уповноважений «під прикриттям» перевіряв дієвість мовного закону в Києві» (https://www.pravda.com.ua/articles/2021/02/2/7281959/), у якому «мовний омбуцмен» доводить, що діяльність у сфері обслуговування, навіть торгівля на ринку для осіб, які не володіють державною мовою, є забороненою законом, і що порушників уже незабаром будуть нещадно штрафувати (жорсткіше, ніж злісних порушників правил дорожнього руху). Тобто заявляє про заборону за мовною ознакою на одну з найбільш цивільних професій, що є не тільки протиправним діянням у будь-якому цивілізованому суспільстві, але також і формальним абсурдом.
Враховуючи, що дану посадову особу призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України, а здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини законодавством України покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, просимо Вас, шановний Денисе Анатолійовичу та шановна Людмило Леонтіївно, відповідно до наданих Вам Конституцією і законодавством України повноважень здійснити належні заходи до Уповноваженого із захисту державної мови пана Креміня Т. Д. щодо припинення ним протиправних дій, якими він порушує гарантовані Конституцією, законами і міжнародно-правовими зобов’язаннями України заборону дискримінації за мовною ознакою і заперечує права на публічне використання своєї рідної мови особами, які належать до національних меншин України.
Принагідно просимо Вас, шановний Денисе Анатолійовичу, пояснити, у чому причина протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка проявляється у не підготовці та неподанні й по сьогодні на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин у термін до кінця 2019 року, як це передбачено пунктом 3) частини 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а також повідомити про очікувану дату виходу у світ цього документу.
А, крім того, від шановної Людмили Леонтіївни очікуємо відповідь на питання щодо реагування, точніше відсутності будь-якої реакції від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на проблематику позбавлення законами України українських громадян прав на користування рідною мовою та на їхню дискримінацію за мовною ознакою, на чому наголошується у низці документів міжнародних організацій, зокрема і у висновках Венеціанської Комісії.
З повагою,
Ласлов Зубанич
голова ДССУ
