Угорці у всьому світі 22 січня відзначали День угорської культури. Відзначили його і у Берегові, біля пам’ятної дошки Ференцу Келчеї на будівлі поштового відділення.
Вважається, що саме у цей день в 1823 році Ференц Келчеї завершив написання тексту угорського гімну та зазначив на листках «чистового» варіанту саме цю дату.
Цікаво, що гімн Угорщини, відомий також як “Молитва мадьяр” був написаний неподалік від Берегова, у селі Сатмарчеке, що за 12 км від нашого міста. Місцеві історики стверджують, що Келчеї вирушив до тодішнього Берегсасу, аби відправити свій вірш до Будапешта.
Адже на той час Берегсас був центром комітату (жупи) Берег, до якого входила значна частина сучасного Закарпаття та частина угорської області Саболч-Сатмар-Берег. Отже, поштове відділення було саме тут.
«Село Сатмарчеке знаходиться на відстані 12-ти кілометрів. Хоча Келчеі закінчив написання Гімну там, але надіслати зміг лише звідси, адже в ті часи найближче поштове відділення було саме тут», – зазначає Іштван Д. Молнар, голова Берегівського міського осередку ТУКЗ-КМКС.
Ференц Келчеї Був членом угорського парламенту, де заявив себе найбільшим оратором ліберальної партії. Промови в сеймі та дидактичний твір «Параїнезіс» (1838) мали значний вплив на Лайоша Кошута та революційно-демократичну молодь, очолювану Шандором Петефі.
У 1823 році поет Келчеї написав вірш-молитву, який мав підзаголовок “З грозових століть угорського народу”. Датою написання тексту вважається 22 січня (цим днем поет датував чистовий автограф рукописи). Вірш було опубліковано в 1829 році в журналі “Аврора”.
У 1844 році був оголошений конкурс на написання музики до гімну, переможцем було визнано твір композитора і диригента Ференца Еркеля.
Починається гімн зі слів «Боже, благослови угорців», тому його часто трактували як «молитва». Пісня стала неформальним національним гімном угорців у складі Австро-Угорщини і в пізніші часи; за комуністичної влади виконувалася без слів, адже в них згадувалося про Бога. Із 1998 року, після падіння комуністичного режиму, «Молитва угорців» була офіційно занесена у Конституцію Угорщини як державний гімн країни.
Угорський гімн складається з восьми строф (куплетів), але в офіційній обстановці виповнюється тільки перший куплет.
“Боже, благослови мадьярДобрим настроєм, Твоїм достатком,Зверніться до Нього,Якщо ви боретеся з ворогом;Лиху долю, розірви наш гнітПринеси щасливий рік.Адже цей народ уже поніс спокутуЗа своє минуле і майбутнє постраждав!”
Про приватне життя Келчеї мало відомо. Він ніколи не одружувався, залишаючись самотнім на все життя. Через це та через надзвичайно чуттєві листи до друзів деякі дослідники вважають, що він, ймовірно, був геєм. Зокрема, у більшості досліджень практично не йдеться про приватне життя Келчеї. Одні дослідники стверджують, що він був закоханий, можливо, у далеку родичку та наречену поета Пала Семере, Крістіну, інші навпаки стверджують, що дуже ніжно ставився до самого Пала.
На думку історика угорської літератури Крістіана Нярі, він, можливо, справді був геєм, але ця тема є важкою для дослідження та угорського суспільства, оскільки Келчеї у першу чергу є автором державного гімну та національного гімну Угорщини.
Помер раптово. Під час офіційної поїздки, подорожуючи на кінній бричці, він потрапив під штормову зливу і важко захворів. Помер через тиждень від застуди, про що є запис у відповідному реєстрі Сатмарчеке за 23 серпня 1838 року.
Ференца Келчеї було поховано 25 серпня 1838 року У крипті, де вже спочивав його молодший брат Адам Келчеі (1796-1827). За місцевими легендами поета отруїли за замовленням віденського двору.
У 1938 році, до 100-річчя з дня його смерті, рештки поета були ексгумовані Товариством Келчеї у Матезалці та перенесені в склеп класицистичної гробниці з білого мармуру. Цей склеп знаходиться в Сатмарчеке на відомому “Кладовищі човнів”. Саме такі незвичні дерев’яні надгробки ставили місцевими жителям. Вважалося, що їхні душі мають відпливати у вічність у човнах по Тисі.
У Берегові (Берегсасі) Ференц Келчеї ймовірно бував неодноразово, перебуваючи у Сатмарчеке, де доглядав за братом. 6 вересня 1992 року на будівлі поштового відділення було відкрито меморіальну дошку (скульптор Лайош Біро). Щороку в День угорської культури жителі Берегова приходять сюди, аби вшанувати пам’ять поета. І завжди виконують “Молитву угорців”.
