Набрав чинності указ президента Володимира Зеленського про розпуск парламенту і разом із ним виникли наступні думки.
Якби спростилося для нас життя і була прихильною до нас доля, якби усі негативні для країни рішення анулювалися разом із розпуском можновладців. Разом із багатьма іншими помилковими рішеннями, що викликали не менше обурення, ми позбулися б і освітнього і мовного законів, які частина українським вважає ганебними, і з-за яких іншій – доводиться червоніти за свою країну.
Ця практика, яка в нашому випадку може бути виключно породженням фантазії, мала б логічне обґрунтування. Із запровадженням цієї практики ухвалювалися б набагато менше таких рішень, котрі тлумачилися б як пусте маневрування, намагання зібрати якнайбільшу кількість голосів чи трюк передвиборчої кампанії. Не маловажно й те, що новій владі потрібно концентруватися не на знищенні політичних мін, закладених попередниками, а на тому, щоб бути напоготові щомиті та служити на благо народу.
Помиляється той оптимістичний (і водночас наївний) громадянин, котрий думав/думає, що першою (чи хоча б другою, третьою…) справою новообраного президента стане відміна законів, що змушує національні меншини бути німими. Варто побоюватися і того, що допоки через рафіновано збудований політикою лабіринт у команди гаранта дійдуть руки (якщо взагалі-то є таке бажання) до вирішення проблеми, пройде дуже і дуже багато часу, вони знов повинні будуть приймати популістсько-націоналістичні заходи, що стануть у нагоді при здобутті потрібної кількості голосів.
Однак вищесказаному дещо суперечить – той факт, що одразу ж після призначення новоспечений президент підкреслив, що пост гаранта Конституції займатиме всього один термін. Та відомі приказки (апетит приходить під час їжі, спробуй раз – не відірвешся тощо) насторожують, як і те, що «Tempora mutantur et nos mutamur in illis», що українською означає: часи змінюються і разом з ним змінюємося і ми.
На ґрунті реальності краще усвідомити: вірити у те, що слуги народу наведуть лад у країні, вирішать усі проблеми, звісно ж, можемо, але варто почати діяти за принципом «Приналежності самому собі…», допоки взагалі є на це час.
Шандор Горват
