Енергійна, вміла та креативна. Ця жінка постійно у пошуку чогось нового, не зупиняється ні на мить. Вона залишається вірною своїй професії, однак музика – невід’ємна частина її життя. Сімейні цінності для цієї педагогині – справжній скарб. Даваймо познайомимося ближче з сьогоднішньою гостею рубрики «За кулісами» видання «Kárpáti Igaz Szó» Ерікою Палатиц, вчителькою хімії Шишлівської ЗОШ ім. Іштвана Добо.
– На педагогічній ниві працюєте близько двох десятиліть.
– Цього року буде 20 років, як я обрала цю професію. Спершу працювала вихователькою у дитячому садку, а згодом обійняла посаду організатора в школі. Дещо пізніше мені випала нагода працювати за професією. Відтоді викладаю хімію та біологію учням Шишлівської ЗОШ ім. Іштвана Добо.
– Чому обрали саме хімію?
– Любов до хімії привила вчителька хімії Георгіна Борко в роки навчання в 10-11 класі Ужгородської ЗОШ №10 імені Габора Дайки (колишня середня школа ім. Мате Залка). Подібну зацікавленість намагаюся пробудити і у своїх учнях. Діти люблять відкривати для себе щось нове, тому спочатку хімія здається їм цікавою. Але у зв’язку з тим, що кабінети хімії в школі досить погано обладнані, ми все рідше випадає можливість проводити лабораторні та практичні роботи. Тому запал юнаків швидко згасає.
– Чи відчули зміни у методах викладання, роботи з учнями за роки вчителювання?
– Безперечно, працювати стало важче. Найбільша проблема полягає у ставленні дітей та батьків. «В наш час» прояв поваги до педагога був надзвичайно важливою складовою життя, наразі ця повага повністю щезла. Діти не цінують, що мають можливість вчитися, більшість з них бачать майбутнє у можливостях працевлаштування за кордоном, у швидкому заробітку.
– Ви також займаєтеся з дошкільнятами, які відвідують угорську групу місцевого ДНЗ.
– Так, викладаю їм музичне мистецтво. Сім років просиділа за партою Тарнівецької музичної школи. Вчилася грі на фортепіано. Отримані знання збагачую і до нині.
– Хто привив Вам любов до музики?
– Музика супроводжує мене по життю. Моє рідне село – Паладь Комаровці, славилося на той час видатним культурним життя. Молодики ходили розважатися в «клуб», звичайно, я також не пасла задній – була учасницю аматорського колективу. Співали в хорі, опановували танці різних жанрів, часто виступали. З тих пір любов до музики не згасла. Ба більше, керую шкільним дівочим хором. Наш репертуар багатий, але ми найчастіше виконуємо народні пісні, що зігрівають душу.
– Ви займаєтеся громадською діяльність, організація свят – теж близька для Вас тема.
– Я з любов’ю згадую той період, коли працювала організатором. Робота приносила мені неабияке задоволення. Тож і до сьогоднішнього дня з радістю допомагаю у проведенні будь-якого шкільного чи позашкільного заходу. Також активно беру участь у заходах, організованих різними фондами, що створені задля забезпечення представництва інтересів громади, а також у церковних заходах. Я – людина віруюча. Викладаю теологію.
– Ви очолюєте сімейний бізнес.
– Займаюся виготовленням букетів та вінків. В моєму саду знайти можна будь-який різновид квітів: від тюльпанів до хризантем. Вирощую ромашки, півонії, кермек, кілька різновидів роз та гладіолуси. На свята виготовляю композицію із живих квітів, а на день вшанування пам’яті померлих та на Різдво – ікебани. Кожен букет складаю таким чином, ніби самій собі.
– Здається, Ви багато берете на себе.
– Не люблю сидіти, склавши руки. Я – людина, котра постійно про щось мізкує. Вважаю, що нічого просто так з неба не впаде, не чекаю з моря погоди. Для того, щоб вистояти в сучасному світі, необхідно бути всебічно розвиненим.
– Кілька слів про сім’ю…
– Цього року виповниться 25 років, як вийшла заміж. У шлюбі народилося двоє дітей. Донька Біанка здобула вищу освіту за фахом «англійська та українська філологія», а наш син Мартон наступного року закінчує школу.
– Перераховані вище діяльності потребують багато терпіння. Ви терпелива?
– Зазвичай так, але інколи буває, що напруга бере вверх наді мною.
– Ви прямолінійна особистість?
– Так, те, що в голові, те й на язику. Спершу говорю, а потім думаю.
– Чим можна Вас вивести з себе?
– Люблю говорити правду, не стерплю брехню та дволикість.
– Чи добре розбираєтеся в людях?
– На думку, так. Розпізнаю, з якою метою люди хочуть втертися у мою довіру.
– Ви рішуча особистість?
– Залежить від ситуації. Інколи рішення приймаю сама, але здебільшого обговорюю ситуацію з іншими, вислухаю думки інших у темі.
– Чи легко Вас розчулити?
– Швидко розчулююсь. Будь то фільм, будь то проблеми інших.
– Чи довго можете сердитися на когось?
– Ні. Вискажу все, що думаю, і мій гнів одразу ж зникає.
– Чи визнаєте свої помилки?
– Так, не люблю перекладати відповідальність за свої косяки на інших.
– Чи є у Вас?
– Не можу назвати конкретну цитату. Часто листаю Біблію, звідти черпаю сили.
– Як ставитися до далекоглядних планів?
– До ситуації потрібно пристосовуватися щодня. Не складаю планів наперед. Приймаю виклики повсякдення.
– Надаєте перевагу активному чи пасивному відпочинку?
– Люблю відпочивати на природі. У зв’язку з проблематичним перетином кордону, що склалася внаслідок пандемії, поклала собі за мету відвідати мальовничі місця Закарпаття. Багато закарпатців і не бували в визначних місцях, не бачили мальовничі краєвиди своєї малої батьківщини, однак я попри все хочу навідатися туди.
Іветт Чуга
Джерело: KISZó
