Щоб побачити Європу за кілька днів, можна відвідати… Ужгород. У найменшому обласному центрі України можна помилуватися чеською архітектурою, випити каву у “Венеції”, спробувати угорські страви, побачити Ейфелеву вежу… Якщо ви тут ще не були, саме час приїхати на “оксамитовий” сезон.
Ужгород – найменший обласний центр України, який може похвалитися чи не найстаровиннішою культурою та історією. Місто було засновано у IX столітті, і за час існування входило до складу численних держав. Є старожили, які за свого віку були громадянами (тільки уявіть!) п’ятьох країн. Ужгород вражає всіх, адже увібрав у себе елементи багатьох культур – угорської, австрійської, чеської, словацької, української. Такого міксу смаків, мов та звичаїв нема більше в жодному регіоні нашої держави. Тож, якщо хочете побачити Європу в Україні, вам саме сюди. Що цікавого можна побачити в місті протягом вікенду? УНІАН підготував ТОП-5 позицій, за допомогою яких вдасться побачити, відчути і спробувати місто «на смак». Причому, в будь-яку пору року.
Перше, що порадять відвідати самі ужгородці, це середньовічний замок, розташований практично в самісінькому центрі. Його відносять до IX століття, він неодноразово горів, зазнавав руйнацій, його захоплювали, відбудовували, а, зрештою, в наші часи облаштували в ньому краєзнавчий музей. Нині в залах старовинної будівлі унікальні експозиції, колекції зброї, годинників, раритетних речей, віднайдених під час розкопок навколо замку. До речі, у 2009 році Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».
Зовсім поруч, на південному схилі Замкової гори, розташований скансен – Закарпатський музей народної архітектури і побуту. Цікавий він тим, що свого часу з усієї області сюди привезли два десятки житлових, господарчих та культових споруд, і розташували їх просто неба. Музей спланували як невелике самостійне село. Тут є і житлові будівлі, і шинок, і школа, і церква, а планування, певним чином, повторює саму карту Закарпаття: із заходу на схід музею розташувалися спочатку садиби з рівнинних районів області, потім йдуть давні жителі Карпат – лемки, бойки та гуцули, також представлене житло етнічних угорців та румун, які здавна проживають у регіоні. Ще кілька кроків поза замком, і ви побачите справжній шедевр сакральної архітектури міста, головний його духовний центр – Хрестовоздвиженський кафедральний собор, закладений у 1640 році. Причому, на шляху до нього кожна будівля, хвіртка чи елементи риштування теж заслуговують уваги. П
ісля відвідин храму сміливо спускайтеся на Корзо – центральну та найбагатолюднішу пішохідну вулицю Ужгорода, розташовану в історичному центрі міста. Архітектура вулиці сформувалася наприкінці ХІХ-на початку ХХ століть, частина будинків збудована у чехословацький період (1920-1939). Загалом, вулиця дуже атмосферна й романтична, і точно справить враження на кожного. Назву «Корзо» (з італійської – «вулиця для прогулянок») вулиця отримала від князів Другетів – стародавніх володарів міста.
Та якщо собор, замок, скансен й старий центр – в зоні пішої доступності, то ще одна пам’ятка, яку однозначно слід побачити, розташована на пристойній відстані – це Горянська ротонда. До неї обов’язково варто навідатися! Ця церква, як стверджують історики, найдавніша мурована пам’ятка Ужгорода й один із найстаріших храмів України, або ж другий після Софії Київської. Її зведення датується Х-ХІ століттям. Варті уваги внутрішні стіни, розписані художниками у ХІV столітті в стилі італійської проторенесансної школи Джотто. Тож якщо цінуєте історію й мистецтво, вам точно сюди. Дістатися найпростіше на таксі, обійдеться поїздка з центру міста в один бік гривень у 100.
Закарпатська гастрономія – окрема тема розмови. За словами відомого закарпатського туризмознавця, викладача Ужгородського національного університету Федора Шандора, на Закарпатті та в Ужгороді зокрема розроблені низка гастрономічних маршрутів, скомпонованих таким чином, щоб познайомити туриста з винами, медами, сирами, крафтовим пивом і стравами, які готують представники десятків національностей, що живуть у регіоні. Тож їх стовідсотково варто скуштувати після прогулянок свіжим повітрям. Слід сказати, що власне закарпатські страви є практично в кожному ресторані, кафе, в будь-якій столовій. Тож якщо ви забажаєте спробувати щось унікальне, замовляйте саме місцеву кухню. Таких насичених смаків і унікального поєднання угорської, румунської, словацької, німецької, вірменської, русинської та безліч інших традицій у приготуванні вам не запропонують більше ніде. Але говорити про їжу все одно, що про музику, – це треба спробувати.
Що порадить УНІАН? Бограч-гуляш – напевно, номер один у списку. Угорська надзвичайно смачна страва, приготована в казані (з угорської бограч – це і є казан) на вогні. Левову частку в ній становить кілька видів м’яса (яловичина, свинина, телятина, копчені реберця, сало), а ще овочі та приправи. Зазвичай, страву готують з додаванням гострого перцю, наприкінці занурюють в готовий суп палаючу палицю, хтось доливає трішки домашньої «сливовиці». Смачно і ситно настільки, що, зазвичай, після такого «першого» вже не хочеться нічого.
Втім, ми все ж рекомендуємо спродувати ще бануш – це дуже ситна кукурудзяна каша, зварена на сметані з додаванням шкварок. Принагідно, замовте й рокот-крумплі. Запечені в глибокому посуді картопля та домашня ковбаска, залиті сметаною та яйцями, залишать по собі неповторні спогади. Крім того, варті уваги лечо, торгоня, кнедлі, гомбовці. Матимете сили, замовте на десерт і завиванці – звичайні рулети з солодкого тіста, які на Закарпатті готують із незвичайно великою кількістю горіхів, сиру чи маку. Або ж, якщо натрапите на угорську кухню, просіть криймеш – пальчики оближете…
Де це все куштувати? Якщо поїхали в Горянську ротонду, то, спускаючись із пагорба, попросіть таксиста «закинути» вас у «Децу в нотаря». Тут отримаєте справжню насолоду як гурмани, а ще зможете потішитися з винахідливості власника корчми. Адже вся доволі велика її територія з терасами – це справжній музей гумору, який щоразу поповнюється новими й новими експонатами. Тільки тут можна побачити картину Рєпіна «Бурлаки на Волзі», на якій бурлаки тягнуть величезну бочку пива, або ж зробити фото на кладовищі нездійснених мрій (тут є «могили» і «правдивого журналіста», і «чесного офіціанта», і багатьох українських політпроектів). Тут можна насолодитися жартами, які вирізані-прописані чи намальовані на кожній горизонтальній та вертикальній поверхні. На кшталт: «Перед тим, як змішати всі напої, які є в корчмі, не полінуйтесь викликати нотаріуса, столяра та попа», «Ліпше шовдарь (свинячий окіст, – УНІАН) у жмені, як ціла свиня у небі (Закарпатське народне прислів`я про синицю і журавля)» або «За останні три роки Мукачівське пиво стало у п’ять разів кращим. Однак пити його все ще неможливо»… Та повернемося до страв. Крім бограча, в «Деці у нотаря» варто замовити татарський біфштекс з гастрономічною анімацією, особистий рецепт шеф-кухаря – веселку, а ще – ракоці-левеш та жаб’ячі ніжки.
Інша цікава ресторація – SchwabenHof (Швабенгофф). «Тут спробуєте на смак німецькі традиції, які теж присутні на Закарпатті, тож, відповідно, замовляйте овочево-м’ясний суп айнтопф, карівурст, власне крафтове пиво. До останнього попросіть справжній швабський крендель «брецель». Ще раджу тут же спробувати «карівурст» – популярний у Німеччині стрит-фуд або ж ніжний хрусткий пиріг «фламкухен»», – розповідає Федір Шандор. Нещодавно SchwabenHof потішив новою цікавинкою – тепер тут пропонують піцу «Леквар ай Бриндзя», в якій поєднують крафтові сири з Селиської сироварні зі сливовим лекваром (варенням)… Можна називати ще багато місць, але є ще одне особливе, без якого Ужгород не був би таким… солодким. У мережі кондитерських Valentin&Valentina Shtefanyo (розташовані поруч із Кафедральним собором та на площі Петефі) виготовляють торт «Ужгород», який уже давно зарекомендував себе як найсмачніший делікатес із міста над Ужем. Та й інші вишукані десерти від відомого кондитера Валентина Штефаньо варті уваги. Зокрема, крім названого торта, слід покуштувати цукерки «Метеорит Княгиня» (на честь найбільшого з-поміж знайдених в Європі метеоритів, який приземлився саме на Закарпатті), тістечка «Еспас» та «Чонтварі» й багато інших…
Продовження читайте на УНІАН
