Вслухайтеся у цю назву: площа Троянд — це не просто метафора чи назва для гарного звучання. Коли тут квітнуть троянди, точніше, коли починають відцвітати, чудовим липневим, трохи вітряним, післяобіддям під ноги стелиться килим із трояндових пелюсток. І площа у Ержибетвароші справді стає трояндовою.
Тут завжди витає дух принцеси Ержибет. Сьомий район Будапешта має її ім’я. Ні, не тієї Ержибет, що була дружиною імператора Франца Йосипа. І навіть не тієї, що називалася королевою Єлизаветою із дому Арпадів. Іншої — принцеси жебраків і троянд Єлизавети Угорської святої.
Якесь таке місце цікаве — дуже його люблю. Сховане від туристів і тихе, хоч і розташоване за два кроки від кафе «Нью Йорк». Можна втекти від світу, коли навколо зненацька намалювалася суцільна дупа, перепочити і перемкнутися в якийсь інший режим. Енергетика місця сприяє.
На цій площі все належить Ержибеті, бо тут вона нарешті вдома: і троянди, і площа, і чудова неоготична церква, за голчасті шпилі якої зачіпаються хмари. Кажуть легенди, що принцеса колись мріяла про таку високу, аби дзвони долинали з Тюринґії до Угорщини. Тому всюди у Європі на її честь набудована переважно неоготика і готика, котра стилістично так задумана — тягнутися в небеса.
І троянди — біля Ержибет завжди дуже гарно квітнуть троянди. Зрештою, це її символ — одного разу хліби для жебраків у її фартуху перетворилися на троянди.
Ця угорська принцеса, яка прожила на світі всього 24 роки, увійшла в історію як Єлизавета Тюринзька, дружина ландграфа Людовика Тюринзького, тітка Йоленти Польської та галицької княжни Констанції, і християнська свята, якій молиться вся католицька Європа.
Що можна зробити за такий короткий вік, щоб на твою честь зводили храми навіть через вісімсот років? І що — аби стати першою католицькою святою заміжньою займаною, матір’ю трьох дітей? І що, аби тебе канонізували відразу після смерті?
Неоднозначне питання і дуже багато історій та домислів про стосунки Ержибет з інквізитором проповідником Конрадом Мабурзьким. Ім’я її навіть пов’язують з початком інквізиції в Німеччині.
Але що не викликає жодного сумніву, це те, що вона чудово вміла три надзвичайно важливі речі:
- йти проти течії, поки це можливо,
- приймати те, що змінити неможливо,
- і вірити, що Бог завжди на твоєму боці.
І саме за ними, за цими трьома речами — коли їх раптом бракне у житті — можна і треба прийти сюди до її храму. Бо, як я вже писала, тут абсолютно все належить їй.
Доля Ержибет надзвичайна, але коли читаєш і порівнюєш офіційні та неофіційні версії її біографії, розумієш, яким іноді сумнівним задоволенням був шанс народитися середньовічною аристократкою королівської крові. Не так це все виглядає, як нам розповідають казки.
Уявіть собі суворе Середньовіччя. Одна з наймогутніших німецьких земель — Тюринґія. Угорський король Ендре, батько Ержибет, в дипломатичних цілях вирішив поріднитися з тюринзьким ландграфом і посватав свою чотирирічну доньку за його сина. Маленьку угорську принцесу привезли як гарантію політичного договору у замок Вартбург, недалеко від міста Айзенах, де вона й виховувалася як наречена майбутнього правителя.
У 14 років Ержибет обвінчалася з Людвігом IV, князем Тюринґії. Наступного року народила сина Генріха, потім доньку Софію.
А потім зустрілася з францисканцями.
Юна ландграфиня була вражена їхньою проповіддю бідності й самозречення і з дозволу свого чоловіка розпочала благодійну діяльність: роздавала їжу, одяг і гроші. Її безмежна щедрість і сердечна прихильність до жебраків викликали осуд при дворі. Все це не вписувалося у звичні німецькі рамки. Жертвувати на будівництво церков, подавати милостиню бідним — це зрозуміло. Але навіщо нехтувати своїм знатним становищем і дружити з жебраками?
Стосунки в сім’ї стали ще напруженішими після того, як в час голоду Ержибет вирішила роздати голодним зерно із графських запасів. Житіє святої розповідає, що ландграфиня таємно несла в фартусі хліб голодним, коли її змусили показати, що вона в ньому ховає. І сталося диво — з фартуха посипалися троянди.
Після цієї історії майбутню святу вирішив обмежити у надмірних витратах чоловік, вдавшись до духовного авторитету в особі проповідника Конрада Марбурзького. Чим собі й підписав смертний вирок, бо Конрад, тиран і фанатик, головний інквізитор Німеччини, познайомившись з Ержибет, пропав. Те, що він у неї закохався, ви не знайдете в жодному офіційному джерелі, але з того, як ця історія розвивалася далі, зрозумієте й самі.
Угорська принцеса у присутності свого чоловіка перед вівтарем склала дві обітниці. По-перше, пообіцяла слухатися свого духівника, якщо це не обмежуватиме прав її чоловіка. А по-друге, пообіцяла беззастережний послух своєму духівникові, якщо вона переживе свого чоловіка. Слідкуєте за моєю думкою? Одразу після цих обітниць Конрад вмовив Людовика поїхати в хрестовий похід, де той і загинув.
Під наставництвом Конрада, молода вдова вирішила не виходити заміж вдруге, ані – як це було заведено в ті часи – йти у монастир. Відмовилася від будь-яких претензій на Тюринґію, після чого у неї забрали двох дітей і фактично вигнали з замку. Так вона стала вільною — першою католичкою, яка протоптала для жінок свого часу нову стежину: можливість присвячувати себе благодійним справам, не ховаючись за монастирськими стінами.
На своє майно вдови вона заснувала шпиталь, де працювала нарівні з іншими, доглядала за хворими і збирала милостиню на потреби лікарні. Але заслабла від постійного недоїдання, постів і надмірної роботи, померла в дуже молодому віці. Конрад Марбурзький написав перше її Житіє, а потім клопотав перед Папою про її канонізацію. Вдало.
Тут на території собору можна знайти ще один пам’ятник — Ангелу 1956 року. За офіційною версією, він не має жодного стосунку до Ержибет. Та символічно все ж таки має, зрештою обидва розташовані на території храму святої Ержибет. З далини століть складно зрозуміти, якою угорська принцеса була насправді. Але тут на цій площі Троянд ми маємо змогу уявити собі дві її іпостасі. Перед парадним входом до храму — жінку на підвищенні серед троянд. Таку, якій моляться у всій Європі. А біля заднього входу, серед трояндових кущів — ангелицю, яка, здається, молиться про те, аби змогти нарешті відірвати крила від землі й полетіти.
Княжа кров
Ну й на завершення: в жилах європейської святої, якій вже вісімсот років молиться весь католицький світ, справді тече кров Рюриків. Ержибет є правнучкою київської княжни Єфросинії, котра у свою чергу є онукою Володимира Мономаха. Єфросинія в 1146 році вийшла заміж за угорського короля Гийзу ІІ і стала угорською королевою (1146—1162). Мала сімох дітей, з них двох угорських королів — Іштвана ІІІ та Бели ІІІ. Бела ІІІ був дідусем Ержибет.
Угорська принцеса і свята, в жилах якої текла кров київських князів
