Рішучий, дружелюбний і приязний. Гідна наслідування його готовність до конкретних вчинків, отримує задоволення від своєї роботи. Коли щось запланує, триматиметься за це до кінця. Нинішній гість KISZo – голова Тисаагтелецької сільської ради Ласло Торма.
- Уже десятиліття керуєте громадою Тисаагтелека…
- Займаю цю посаду з 2010 року. Перед цим з 2004-го був підприємцем, паралельно депутатом місцевого органу самоврядування. Завжди першочерговим завданням у нас було розвиток населеного пункту, примноження його досягнень, що своєю діяльністю і стверджували. Багато-хто заохочував мене йти на вибори “мера” села. Після нетривалих коливань вирішив – спробую. Роботу розпочав з дуже хорошим депутатським корпусом і разом з ним спрямували село по шляху розвитку.
- Яких змін досягли?
- Близько чверть століття у нас закрили дитячий садок, у селі не було належно впорядкованих вулиць і доріг, не всюди працювало освітлення, в окремих частинах Тисаагтелека струм навіть не був заведений. У перший рік роботи спільно з депутатами із власних сил та ресурсів, без жодної допомоги зі сторони, вирівняли дороги, засипали їх гравієм. Пізніше за підтримки адміністрації вирішили проблему вуличного освітлення. Провели еклектричний струм на вул.Мезев, кожне дворогосподарство отримало лічильники. Наше село невеличке, з мізерним бюджетом, але стараємось і з цього винести якнайбільше.
- Згадували, що були підприємцем…
- Так, займався реалізацією харчових продуктів. Перед тим працював головним інженером в сільськогосподарському підприємстві “Мир”, був заступником голови виробничого товариства.
- Легко вдалося “увійти” в коло нових обов’язків?
- Спочатку були труднощі, але з часом вони “утрамбувались”. Багато допомагав колектив. Тепер працюю з тими ж людьми, як і десять років тому.
- Як сприйняла сім’я ваш успіх на виборах?
- Треба було трохи часу, щоб звикли до нових постановок. Із дружиною Монікою та сином Саболчем у нас було багато спільних програм, але після мого обрання довелося “переформатуватись”. Крім сімейного підприємництва, займаємося також сільськогосподарським виробництвом, що потребує значних зусиль та часу. Спочатку було незвично, але потім призвичаїлись.
- Чим займаєтесь у вільний час?
- Любиме заняття – похід на природу. Іноді із двома своїми собаками йду на полювання. У 2011 році із малодоброньськими колегами створили мисливське товариство “Латориця”. Додають сил прогулянки – провітрюю голову на свіжому повітрі. Попри це, мандруємо також разом із сім’єю.
- Вдається раціонально розподілити свій час?
- Службові обов’язки часто супроводжують мене і додому. Але стараюсь знаходити “золоту середину” між роботою і сім’єю.
- Не приваблює міське життя?
- Ні. Під час навчання п’ять років проживав у Львові, отже можу порівнювати. Почуваю себе добре в Тисаагтелеці, тут моя домівка.
- Ви терплячі?
- Думаю, що так. Посада теж вимагає цього.
- Ви рішучий керівник?
- Я не деспот, але існує певний порядок, якого необхідно дотримуватись. Не чекаю нічого такого від інших, щоб не міг зробити сам. Перед спільною діяльністю з депутатами та громадою віртуально визначили лінію розмежування, яку жоден із колег, у тому числі я, не переступаємо.
- За ці роки удостоїлись багатьох визнань…
- Майже щороку отримую якісь районні чи обласні відзнаки. Це приємно, бо служить свідченням оцінки моєї діяльності.
- Добре розбираєтеся в людях?
- У міру своєї трудової діяльності зустрічаюся з багатьма людьми. До цього часу вдавалося розпізнавати сутнсть тих, хто до мене звертався.
- Які риси в людях цінуєте, а які – ні?
- Поважаю прямих, чесних. Не полюбляю брехню і дволикість. Я всім кажу в очі все, що думаю, і цього чекаю від інших. Якщо виявляю, що помилився, зізнаюся в цьому.
- Як у вас із точністю?
- Максимально дотримуюсь домовленостей. Дратує непунктуальність. На зустрічі, події краще з’являюсь на 10 хвилин раніше.
- Ви надійний?
- Що пообіцяю, стараюсь дотримати.
- На вас легко впливати?
- Я твердолобий. Вислухаю пропоновані “поради”, а всерівно зроблю, як вважаю правильним.
- Ви довірливи?
- Дотримуюся правила “Довіряй, але перевіряй”. Принаймні, завжди перевірю отриману інформацію.
- Маєте багато друзів?
- Я б сказав краще, що не маю ворогів. Від молодого покоління до старших – з усіма знаходжу спільну мову.
- Дотримуєтесь традицій?
- Так. У міру можливостей відзначаємо як сімейні, так і релігійні свята. Це теж частина нашої культури, якщо її занедбати, вона пропаде.
- Ви упереджені?
- Не мій хліб різнити людей, однаково ставлюсь і до друзів, і до колег, навіть до незнайомих.
- Ви послідовний?
- У мене закон – це закон.
- Любите поїздки?
- У молодості вважав, що не має доцільності їздити туди-сюди. З роками моя думка змінилась. Тепер бачу, що протягом однієї-двох мандрівок збагачуємось багатьма новими враженнями, пізнаємо щось невідоме досі. Красу Карпат, приміром, теж почали пізнавати з сім’єю не так давно.
- Думаєте про те, аби перебратись за кордон?
- Ні. Ніколи не прагнув до іншої країни. Ніде не має огорожі з ковбаси, отже, хто хоче проявити себе, може здійснити це і вдома. На жаль, багато родин роз’єднує пошук хліба за кордоном.
- Цілі?
- Прагну й надалі в міру сил розвивати село, навколишню територію. Важливим завданням вважаю також підтримку молоді, спрямування її правильним шляхом.
Іветт Чуга
Джерело:
