Запсонь (населення – 1800 чол) розташована за 24 км від Берегова і знаходиться в 4 км від міжнародного пункту перетину держкордону «Косонь – Барабаш». Тут є залізнична станція «Косини», що може ввести в оману немісцеву людину, котра подорожує поїздом. Вирішить, що це й є та сама «термальна» Косонь, насправді ж до неї ще кілька кілометрів. (На фото:будинок культури в селі Запсонь).
Близькість до комплексу «Косино» зробило з провінційної Запсоні популярну туристичну місцину. Якось восени, будучи там у справах, я здивувався кількості оголошень у вікнах та на воротах, які пропонували в оренду кімнати або цілі будинки. В інтернеті аналогічних пропозицій також чимало. Однак, на жаль, окрім відвідин термального комплексу, робити там особливо нічого. Хіба що просто розслаблятися в сільській тиші – і, вочевидь, багатьом такий відпочинок подобається. Звісно, карантинні обмеження цього літа позначилися й на туристичному житті Запсоні та Косоні, адже й сам курорт потрапив під них.
Село Запсонь добре відоме археологам та любителям стародавньої історії. На його території в 1973 році вчені з Інституту археології Академії наук УРСР відкрили урочище з трьома різними «культурними шарами», які датували епохою пізнього палеоліту (30 – 20 тисяч років тому), неоліту (V тис. до н. е.) та міді (IV тис. до н.е.). Урочище з назвою Ково-Домб знаходиться в півтора кілометрах на південний схід від села, на куполоподібному пагорбі заввишки три метри, що піднімається над болотистою місцевістю. Тут є цінна археологічна пам’ятка – городище одного з найдавніших відомих укріплень на території України та найдавнішого укріпленого поселення на Закарпатті. Часом його виникнення вважається період від кінця 5-го до початку 4-го тисячоліття до нашої ери. Його можна вважати унікальним для нашої держави, хоча подібні є в сусідніх регіонах, зокрема в Угорщині, Словаччині та Румунії. Його заснували тоді, коли виникли перші поодинокі поселення в Карпатському регіоні, й під час міграції племен общини, що вже осіли, мусили захищатися від постійних загроз кочівників. За дослідженнями археологів, городище в Ково-Домб займало площу близько двох гектарів у вигляді кола, захищеного двома кільцями огорожі, між якими був виритий рів глибиною до двох метрів. Усередині укріплення знаходилися дві «вулиці» з напівземлянок, які утворювали хрест. При розкопах знайшли черепки керамічного посуду, знаряддя праці з кременю, кістки домашніх тварин. За висновками вчених, люди з поселення розводили корів, овець, кіз та свиней, займалися полюванням та першими ремеслами (гончарством, виготовленням кам’яного інструменту). Городище дослідили радянські археологи в два етапи – в 1973 – 1975 рр. та 1982 – 1991. Під час 2-го в ході низки польових сезонів під керівництвом Михайла Потушняка городище повністю розкопали.
Перші письмові згадки про Запсонь датуються 1271 роком – як про королівський маєток. У грамоті 1388-го фігурує як «Сабсол». Відомо, що певний час ним володіла родина з прізвищем Забсолі, в іншому написанні – Запсоні, зокрема в переліку прізвищ шляхетних родин, наближених до короля, фігурували Янош (1507 р.), Іштван (1513) та Серафін (1519) Запсоні. Достеменно не відомо, чи виникла назва поселення від цього прізвища, або навпаки. Після згасання цієї родини ним володіли одночасно кілька землевласників – Матучінаї, Тарцаї, Буда та Лоньої. В 1566-му село знищив татарський набіг.
В XVI столітті населення перейшло в реформатство і, можливо, до татарського набігу вже мало свою дерев’яну церкву, яку знищили. В 1797 р. вирішили побудувати кам’яну (відтоді ж ведеться метрична книга села), до 1803-го роботи здійснювали коштами громади за допомогою родини землевласників Лоняї. Храм має характерні риси класицизму. В 1802-му мукачівський художник Амбруш Шандорхазі виконував настінний розпис, намалювавши кілька фресок. Ремонт відбувся через 100 років після будівництва. Під час Першої світової війни з церкви конфіскували бронзовий дзвін. Ця культова споруда внесена в перелік пам’яток архітектури місцевого значення. Біля неї 1991-го встановили меморіальний пам’ятник на честь односельчан, загиблих у Другій світовій, та жертвам сталінського режиму.
В центрі Запсоні є й Будинок культури (1960-х) з цікавим фасадом, оздобленим у стилі соцреалізму. Нещодавно його відремонтували, й він набув елементів традиційної угорської архітектури. Варто додати, що в радянський час (із 1946 по 1992 роки) село називалося Заставне, допоки не повернули історичний топонім.
Олег СУПРУНЕНКО, газета Новини Закарпаття
