Мандрівка Закарпаттям – справа не одного дня. Заповідники і культурно-історичні місця, які можуть назавжди зчезнути, якщо їх не охороняти – стають обов’язковими під час подорожі. Серед таких місць є і культурно-історична пам’ятка Закарпаття – парк Шенборна. Його по праву називають порталом між двома епохами: Австро-Угорщиною та сучасною Україною.
Парк – це 12 гектарів зі спорудами та вулицями, що відтворюють XIX століття, коли Закарпаття було повноправною частиною Австро-Угорщини. Місцина приваблива не лише для любителів історії та краєзнавства. Тут запросто можна відчути всю “європейськість” регіону.
Хто такий Шенборн
Парк Шенборна відкрили у 2013 році. Над реставрацією околиці трудилися цілих 3 роки. Затіяли все до 285-ї річниці з дня передачі закарпатських земель графу Францу Шенборну, сім’я якого свого часу була однією з найбагатших у Центральній Європі та володіла частиною земель з 1711 по 1944 роки.
Граф Франц Лотар Шенборн – висока духовна особа, дав обітницю безшлюбності, тому спадкоємців не мав. Він так і не відвідав Закарпаття, заповівши нові володіння своєму племіннику.
Символи й історичні деталі
Чи не кожен камінець у парку дихає історією Австро-Угорської імперії, в часи якої і жили Шенборни. Кожен об’єкт також має своє символічне значення.
Чого вартий лише головний вхід! Брама з чотирма базовими шпилями (кількість пір року) та 12 шпилями, що символізують кількість місяців у році. По обидва боки – вежі, праворуч – угорська, інша – австрійська з гербами та прапорами двох держав та і австрійським та угорським охоронцями часів ХІХ століття.
Далі веде дорога, вздовж якої розташовані сім унікальних ліхтарів, що символізують сім днів тижня, та 12 невеличких мостів, кожен з яких відповідає певному знакові зодіаку. А ще 22 лавки, на яких встановлені герби держав, у складі яких перебувало нинішнє Закарпаття.
Наприкінці ХІХ століття було уже модно захоплюватися різними календарями, зокрема і кельтським. У кельтському саду можна побачити календар друїдів в рунічному крузі, різні дерева, що відповідають датам народження людей.
Неподалік — міст Чотирьох євангелістів: Лука, Іоан, Марко та Матвей. На жаль, лише одна скульптура є оригінальною – інші відтворені місцевими скульпторами. Техніка виконання скульптур злегка нагадує роботи на Карловому мосту у Празі.
Перейшовши через міст, відвідувач стає на шлях Хресної дороги. По боках доріжки, що веде до зведеної у парку церкви, стоять великі камені, на яких вказані 10 заповідей, а також постаменти з цитатами із Святого Письма. На вершині, у найвищій точці – Церква Святої Великомучениці Катерини.
Ще одна деталь – озеро Тур з невеликим острівцем по центру. Водойма має особливу форму – вона повторює контури кордону Австро-Угорської імперії у період її створення. На острів посеред озера можна дістатися на дерев’яному аристократичному плоті.
Вода освічується 24 ліхтарями, які є певним символом часу (доби). Але й на цьому приклади символізму у парку не закінчуються. На острові посеред Туру росте сосна. Місце цього дерева на “карті” озера відповідає розташуванню Закарпаття у Австро-Угорської імперії. Острів обкладений 365 камінцями, скільки днів у році.
Неподалік — невелике джерело Святого Миколая, яке тут діяло десятиліттями, постійно діючий млин святого Яна, міні-музей “Турянська долина” та ще чимало оригінальних об’єктів.
Підтримуючи традиції Ужгорода з його крихітними скульптурами, у парку встановили мініатюрного кельтського друїда.
У парку можна спостерігати унікальне природне явище, що трапляється лише в кінці грудня – на початку січня: “євангельські круги” – замерзла річкова піна.
Розваги
Окрім усієї історичної метушні, в парку можна покататися на велосипедах, покуштувати смачну їжу, влаштувати пікнік та оглянути десятки екзотичних дерев. Якщо хочеться ще більшої романтики, можна орендувати карету з кіньми чи організуйте катання верхи.
Вікторія Копча