В 1327 році угорський король Кароль Робер подарував село ішпану (жупану) комітата Берег. На початку 1400-х років третина навколишніх земель була подарована місту Берегсас. В подальшому село належало родинам Сентівані, Кайді та Карої. В першій половині ХІХ століття тут оселилися русинські кріпаки.
В XVIII-му столітті в Чомі зформувалась греко–католицька громада, в 1920 році віруючі збудували першу греко – католицьку церкву.
В 1993 році було закладено та освячено перший камінь нової греко– католицької церкви, будівництво якої тривало до 2009 року. 20 серпня 2009 року було освячено нову церкву в честь Святого Іштвана. Новий храм вдало поєднує сучасні тенденції в архітектурі із традиційними. В 2002 році на стіні храму було встановлено меморіальну дошку з іменами 40 чоловіків, жертв сталінських репресій, які не повернулись додому з «триденних робіт».
Для невеликої реформаторської громади села за кошти голландських спонсорів в 2005 році був збудований та освячений молитовний дім.
Найбільш видатною пам’яткою села є сквер із назвою «Могильник давніх мадяр», розбитий на околиці. Він відомий також як Меморіальний Парку Гонфоглолашу (так угорці називають свій історичний «Період віднайдення Батьківщини»). Парк створений на місті довготривалих археологічних розкопок давньоугорських могил періоду ІХ-ХІІІ століть.
Видатний краєзнавець Тіводар Легоцкі в 1874 році в своїх працях описав результати тодішніх знахідок – могильників на території між селами Геча та Чома, та їх вмісту, зокрема, знарядь праці.
Артефакти розкопок ХІХ-го століття нині зберігаються в Музеї Угорщини в Будапешті. В 1986-1987 роках російський археолог Віктор Бобков розкопав на околиці Чоми 26 давньоугорських могил, причому знайшов там і поховання людей з конями. У 1990-х роках розкопки продовжили закарпатські археологи В?ячеслав Котигорошко та Едуард Балагурі, які спільно з угорським колегою Іштваном Фодором відкрили ще 78 могил, з предметами побуту, зброєю та ювелірними виробами. В деяких з могил вони знайшли ознаки поховання за християнським звичаєм. В 2003 році тут знову проводили розкопки, найзначнішим результатом яких було знайдення слідів древнього поселення.
В 1993 році територію навколо могильника ледь не розділили під житлові будівлі, але активісти Товариства угорської культури Закарпаття (КМКSz) перешкодили цьому, вона була взята під державну охорону. Через три роки в північній частині давнього поховання був урочисто відкритий меморіальний парк «Могильник давніх мадярів», який спроектувала художниця Вікторія Чірпак.
Основою парку є дерев?яні скульптури давньоугорського вождя Арпада (встановлено в 2000 р.) та короля-хрестителя Святого Іштвана (2001). Згідно плану створення Парку, число скульптур та пам’ятників буде збільшуватись. В 2009 році постановою Кабінету Міністрів «Могильник давніх мадярів» занесено до об?єктів культурної спадщини національного значення України.
Щороку тут проводяться урочистості, зовсім нещодавно, 21 червня, відбулася ювілейна ХХ-та церемонія, на який пролунали дуже вагомі слова очільника КМКSz Василя Брензовича: «Наші предки 1100 років тому заснували тут свою громаду, тому ми маємо тут залишатися, у себе на батьківщині, навіть за найважчих обставин» (див. Брензович: “Угорці Закарпаття мають залишатися на своїй батьківщині”)
Олег Супруненко, для Beregovo.Today
За матеріялами довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»
