У Мочолі занепадає садиба, яка мала б бути окрасою села

Назву село дістало від болота, що знаходилося навколо поселення, яке вперше  згадується в письмових джерелах у 1327 році. На той час село належало поміщику з іменем  Peter fia Marcelli, разом із сусідніми селами Бучу (нині пригород Берегова) та Чома.  Сьогодні Мочола живе життям затишного периферійного села, яке нічим особливим не відрізняється, навіть власного фестивалю чогось на кшталт лечо, лекваря чи гуляша не влаштовує. Втім, це не значить, що тут зовсім нічого цікавого нема.

Неподалік реформатської церкви   знаходиться найцікавіша будівля Мочоли, і водночас найпроблемніша. Це дивна споруда, великий одноповерховий будинок, одна  половина якого заселена, а друга перебуває в напівзруйнованому стані. Причому руйнується якраз парадна частина будинку.

Колись, наприкінці 19-го століття,  ця садиба належала єврейському лікареві Розенфельду. В радянський час приміщення використовувалось для господарських потреб науково-дослідницького аграрного інституту, що базувався у Великій Бакті і мав наукові підрозділи та дослідницькі поля в навколишніх селах. В колишній лікарській садибі в Мочолі аграрні науковці влаштували інкубатор. Згодом частину будинку віддали під житло двом родинам працівників інституту.

Друга ж, з парадним входом, залишилась без господаря. Відтак, нежила частина руйнується вже багато років поспіль. Що з нею робити,  влада села не знає. Ремонт стоїть великих грошей, сільрада його не потягне. Родини, що живуть в будинку, також не в змозі ані викупити другу частину, ані тим більше зробити там капремонт. Ще кілька років, і цікава будівля буде наполовину втрачена, а без неї не матиме архітектурної цінності й вціліла частина…

Можливо, садибу ще можна врятувати – якщо докласти до цього зусиль, знайти закордонного донора, аби влаштувати тут заклад, потрібний селянам – наприклад,  Будинок села.