Олімпійські ігри є найважливішими спортивними подіями, але відбуваються вони лише раз на чотири роки. Проте існує свято, яке запрошує абсолютно всіх проявити свою активність на шляху до міцного здоров’я та гарного самопочуття. Це Міжнародний олімпійський день, для участі в якому зовсім не потрібно бути спортсменом та встановлювати рекорди.
Міжнародний олімпійський день запроваджено на честь повернення сучасному світові Олімпійського руху шляхом створення Міжнародного олімпійського комітету. Ця подія відбувається 23 червня кожного року і покликана залучити до спорту якомога більше людей у всьому світі.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний Олімпійський день?
Де й коли в історії люди вперше організували спортивні змагання, залишається предметом дискусій, але з упевненістю можна стверджувати, що кілька тисяч років тому такі змагання вже проводилися в Греції. Згідно з міфами, їх заснував сам Геракл — син Зевса. Є відомості принаймні щодо чотирьох великих спортивних подій того часу — Піфійських ігор в Дельфах, Немейських в Немейській долині, Істмійських поблизу Корінфа та власне Олімпійських ігор — в Олімпії, які були найвідомішими серед усіх. Історики Греції навіть вимірювали час проміжками між цими іграми, які відбувалися раз на чотири роки.
Першим олімпійським чемпіоном, занесеним до переліку рекордів, став кухар на ім’я Коробус, який виграв спринтерський забіг в 776 році до нашої ери. З кожними наступними іграми додавалися нові види змагань, приміром, у 708 році до нашої ери з’явилося п’ятиборство — боротьба, змагання з бігу, зі стрибків у довжину, з метання спису та диску. Пізніше додалися кулачні бої та перегони на колісницях. Зазвичай ігри тривали чотири дні, а на п’ятий влаштовували церемонію закриття, нагородження чемпіонів та бенкет.
Змагатися на Олімпіадах дозволялося тільки вільним громадянам. Більшість з них можна вважати професійними спортсменами, бо вони готувалися до змагань на постійній основі. І хоч єдиним призом переможця у Олімпії був почесний вінок, олімпійські чемпіони отримували широке визнання і певні преференції у своїх рідних містах.
Так тривало доти, доки Греція не опинилася під владою Риму. Ігри в Олімпії та в інших містах почали занепадати, бо прилюдні змагання, до того ж в оголеному вигляді, як це звикли робити греки, римлянам здавалися принизливими. Зрештою, в 390-х роках нашої ери імператор Феодосій I зовсім відмінив Олімпійські ігри через пов’язані з ними язичницькі асоціації.
П’єр де Кубертен
Відродження Олімпійського руху пов’язане з іменем барона П’єра де Кубертена, француза-аристократа, уродженця Парижа. Сімейними традиціями для нього готувалася кар’єра військового або політика, але юнак вирішив, що його покликання — робота з молоддю, зокрема, фізичне виховання. В той час преса регулярно повідомляла про археологічні знахідки в грецькій Олімпії, і це надихнуло де Кубертена на ідею можливого відродження Олімпійських ігор та подальшого впровадження спорту в школах Франції.
У 1892 році на зібранні Союзу французьких спортивних товариств у Парижі П’єр де Кубертен виступив з проектом організації Олімпіади та попросив допомоги у присутніх. Тоді цей виступ не здобув підтримки, але де Кубертен не здавався і на Конференції з міжнародного спорту в 1894 році знову вніс свою пропозицію. З числа 79 делегатів тих, які всерйоз цим зацікавилися, було небагато, але всі одностайно проголосували за відновлення Олімпійських змагань.
Міжнародний Олімпійський день
Вперше Міжнародний Олімпійський день було відзначено 23 червня 1948 року. З цього приводу тодішнім президентом МОК Зігфрідом Едстремом було надіслано звернення до молоді всього світу, а до першого святкування приєдналися Греція, Португалія, Канада, Австрія, Швеція, Великобританія, Бельгія, Венесуела та Уругвай.
Зараз Міжнародний Олімпійський день — це дещо більше, ніж просто спортивні події. Базуючись на трьох основних принципах — «рухатися», «вчитися» і «відкривати», Національні олімпійські комітети проводять ще й культурні та освітні заходи, приміром, концерти й виставки, розраховані на всіх, незалежно від віку, статі та спортивних здібностей.
