Зарплата в Європі — тема, яку складно описати простою цифрою. Один і той самий “брутто”-дохід може мати зовсім різне “нетто”-значення залежно від країни, податкової системи, соціального статусу та навіть кількості дітей. Якщо спробувати відповісти на запитання “Скільки заробляють європейці?”, треба враховувати десятки нюансів. Саме тому ми спробували зробити аналіз того, як формується дохід, скільки реально залишається людині та що впливає на різницю між “було на папері” і “є на рахунку”.
Брутто vs Нетто: чому різниця може сягати 50%
➤ Що таке брутто?
Брутто — це вся сума зарплати, яку нараховує роботодавець. У неї входять податки, внески до пенсійного, медичного, соціального фонду та інші збори. Ця цифра виглядає привабливо, але не є тим, що ви отримаєте на руки.
➤ Що таке нетто?
Нетто — зарплата після всіх відрахувань. Це реальні гроші, які працівник бачить на своєму банківському рахунку. Саме нетто і є важливим показником для життя.
Найбільша різниця між брутто і нетто:
| Країна | Втрата між брутто і нетто для одинака (% від з/п) |
| Бельгія | ~47% |
| Німеччина | ~39% |
| Франція | ~37% |
| Італія | ~31% |
| Польща | ~27% |
| Чехія | ~23% |
| Румунія | ~21% |
| Болгарія | ~17% |
| Ірландія | ~16% |
🔍 Найвище податкове навантаження — у Бельгії, де людина з середньою зарплатою в €3 500 брутто отримує лише близько €1 850 нетто.
Одинаки та сімейні: чому це дві різні податкові історії
Податкові системи багатьох країн Європи передбачають знижки, відрахування або навіть податкові “кредити” для батьків. Тому сім’ї з дітьми часто отримують суттєво більші “нетто”-доходи при тій самій “брутто”- ставці.
Приклад:
- У Німеччині одинакові платять за класом I (найвищі ставки).
- Люди з дітьми — клас II або III — мають значно нижче податкове навантаження, особливо якщо один з батьків не працює або має низький дохід.
📌 У Франції діє система quotient familial, де дохід “ділиться” на кількість частин (одна частка — це дорослий, пів частки — дитина), і податок нараховується на умовну середню частку.
Професії: як змінюється “розрив” між брутто і нетто
Рівень соціальних внесків і податків іноді залежить від галузі або статусу працівника:
| Професія | Країна | Брутто (€) | Нетто (€) | Різниця (%) |
| IT-фахівець | Німеччина | 5 000 | 3 000 | -40% |
| Будівельник | Іспанія | 2 000 | 1 550 | -22.5% |
| Медсестра | Франція | 2 500 | 1 580 | -22.5% |
| Вчитель | Польща | 1 300 | 1 020 | -21.5% |
| UX-дизайнер | Чехія | 3 200 | 2 450 | -23.4% |
💡 У високотехнологічних і добре оплачуваних професіях різниця між брутто і нетто іноді більша, бо вищі податкові класи та страхові внески. Проте для малозабезпечених працівників діють податкові пільги.
Чи існує “середня зарплата”?
Насправді — ні. Те, що в офіційній статистиці подають як “середню” зарплату, часто не має нічого спільного з реальністю.
У країнах ЄС дедалі частіше використовують:
- медіанну зарплату — рівень, який розділяє працівників на дві половини;
- зарплату одинака після податків;
- зарплату сім’ї з дітьми після пільг.
Наприклад, у Данії “середня” брутто-зарплата — €5 500, але 60% людей заробляють менше цієї суми.
Що ще впливає на зарплату “на руки”?
- Соціальні внески (пенсія, медстрахування)
- Пільги для сімей (податкові знижки, дитячі надбавки)
- Тип контракту (фріланс/штат)
- Наявність другого джерела доходу
- Регіон проживання (наприклад, у Німеччині різні ставки соцстрахування у землях)
- Рівень мінімальної зарплати — він теж дуже різниться:
| Країна | Мінімальна брутто (€) | Мінімальна нетто (€) |
| Люксембург | ~2 570 | ~2 100 |
| Франція | ~1 766 | ~1 398 |
| Польща | ~978 | ~750 |
| Болгарія | ~477 | ~400 |
Порада для мігрантів: завжди рахуйте зарплату в “нетто”
Перед переїздом чи працевлаштуванням у новій країні завжди перевіряйте:
- Онлайн калькулятори нетто.
- Податковий клас: якщо ви одружені або маєте дітей, ви можете отримати значну різницю.
- Додаткові виплати: у багатьох країнах є дитячі, сімейні або житлові субсидії.
Рівень життя в Європі не можна оцінити лише по “середній зарплаті”. Важливо дивитися глибше: розуміти податкову систему, тип контракту, родинний статус та навіть місце проживання. А головне — не вірити “сухій” статистиці. Усі цифри мають бути приведені до спільного знаменника: “скільки залишиться після всього”.
