ТОП-10 чеських письменників, які писали про Закарпаття
1.Карел Чапек (чеськ. Karel Čapek; 9 січня 1890 — 25 грудня 1938) — найвідоміший чеський письменник, фантаст.
У селі Барбово Мукачівського району похований головний герой твору Карела Чапека «Гордубал»
У філософській трилогії «Hordubаl» («Гордубал 1933) Карел Чапек порушує проблеми екзистенції «звичайної» людини, її самоідентифікації, пошуків сенсу життя на порозі смерті та відповідальності кожної людини за долю того, хто поруч. Гордубал – прізвище головного героя твору, написаного автором за мотивами реальної історії верховинського селянина та матеріалів судового розслідування справи про його вбивство. Юрай Гордубал після восьми років важкої праці на заробітках у Америці повертається додому, однак з’ясовується, що дружина Поланя не чекала на нього, донька Гафійка забула, як він виглядає, а у побудованій на його гроші новій хаті хазяйнує наймит Штефан. Від своїх товаришів герой довідується, що дружина зраджувала його з наймитом. Історія завершується трагічною загибеллю героя і винесенням вироку невірній дружині та її коханцю. При судовому засіданні зійдеться ціле село, щоб судити не просто злочин, але гріх.
Лейтмотивом у романі – самотність героя, його чужість серед чужих (американський період життя героя) і серед своїх (повернення у рідне село); відчайдушне прагнення бути почутим, віднайти любов та прихильність дружини, доньки, односельчан, зайняти власне місце у своєму домі і у своєму світі, подолати неприязнь та відчуження, які його оточують. Образ Гордубала розкривається поліфонічно, контрастно: шляхом зіставлення внутрішнього монологу, потоку свідомості героя у першій частині роману (погляд на себе самого) з поглядами і судженнями про нього інших (сусідів, жандармів, судових виконавців, дружини, наймита тощо) у наступних двох частинах твору. Створюючи глибокий психологічний портрет українського заробітчанина Юрая Гордубала, автор намагається відчути, пізнати, зрозуміти представника іншого світу, культурної традиції, соціального статусу, етнічної приналежності як звичайної людини, особистості – у цьому гуманістична наповненість образу, його цінність і безумовний морально-етичний статус. Трагедія закарпатського селянина відтак постає трагедією загальнолюдського виміру та значення, яка могла статися будь-де і будь-коли, а не лише у верховинському селі 30-х років.
2. Ярослав Фоглар (6 липня 1907, Прага, Австро-Угорщина — 23 січня 1999, Прага, Чехія) — чеський письменник, автор романів про пригоди скаутів.
У романі “Хлопці з Бобрової річки”, описується як у 1938 році загін Яструба відправився у подорож до найсхіднішого куточка тогочасної Чехословачини – Подкарпатську Русь. Місце під табір – луг у річки Озерянки поблизу села Синєвир – Яструб обрав за рекомендацією письменника Івана Ольбрахта. У цьому красивому, але дикому краю, провели 43 чеські скаути незабутні канікули. У хроніці празької „Двійки“ пригодницький відпочинок на Прикарпатській Русі є однією з найвизначніших глав. У той же час Табір у Синєвиру став дуже значною – чи, можливо, прямо кажучи легендарною – подією в історії скаутів Чехії.
3. Іван Ольбрахт (чеськ. Ivan Olbracht), справжнє ім’я Каміл Земан (чеськ. Kamil Zeman; 6 січня 1882 — 20 грудня 1952) — чеський письменник і громадський діяч.
Справжнім шедевром Івана Ольбрахта став його майже пригодницький і одночасно дуже поетичний роман «Микола Шугай — розбійник» (1933 р.), створений на підкарпаторуській життєвій та фольклорній основі. Герой роману, колишній солдат Микола Шугай, реальна історична особа. Шугай після Першої світової війни став розбійником, який грабував багатих та віддавав бідним, і який загинув через зраду коханої дівчини Ержіки. Однак справжній головний герой роману — це прекрасна незаймана природа Закарпатської України, природа, яку Ольбрахт зумів описати з надзвичайною майстерністю. Завдяки цьому критики вважають роман своєрідним віршем у прозі. Чеський літературознавець Рудольф Гавел писав, що Іван Ольбрахт «сказав чеському читачеві про Закарпаття більше, ніж усі державницькі газети й журнали за попередні понад десять років…»
Роман «Микола Шугай — розбійник» став справжньою легендою в чеській літературі. У 70-ті роки на його основі драматург Мілан Угде створив мюзикл «Баллада для бандита», який не сходив зі сцени протягом двадцяти років, за його сюжетом було відзнято фільм.
4. Ярослав Дуріх (2 грудня 1886, Градец Кралове – 7 квітня 1962, Прага) – чеський письменник, поет
Написав про Закарпаття у своїй книзі «Чарівна лампа» 1926 рік
З 1 березня 1921 р. працював в Ужгороді. У 20-х роках публікує твір “Душа Підкарпатської Русі”. Автор висвітлює найглибшу правду про країну та її народ, «вибиває вигнанців та ізгоїв». Ярослав Дюріх намагається знайти «душу Підкарпатської Русі» і знаходить це у своїх людей і в тій природі, з якою вони тісно пов’язані.
5. Комарек Юліус (Komárek Julius; 15. 08. 1892– 07. 02. 1955) – чеський зоолог, письменник.
«Lovy v Karpatech» – про мисливські подорожі у 1920-х рр. на території Закарпаття.
6. Йозеф Кнап (28 липня 1900 – 13 грудня 1973) – чеський прозаїк, поет і літературний критик, а також провідний діяч сільської літератури.
«Пуста» (1937) – роман про чеську колонізацію в південній частині Закарпатті
7. Станіслав Костка Нейман (Stanislav Kostka Neumann; 5 червня 1875 — 28 червня 1947) — чеський поет, байкар, журналіст.
Книга природних особливостей та магічних фейлетонів «Чарівники поп-Івана» (1933) спирається на особисті враження та переживання, які С. Нойман здобув під час свого перебування в Рахові в Підкарпатській Русі, де протягом місяця у серпні 1932 року він відвідував зі своїми друзями, а також з вересня по листопад 1932 року і згадує в них флору, незаймані води, гори і висловлює віру, що він ще раз їх зустріне. Цей “бунтівник побував у “країні без імені”, можливо, щоб відновити втрачені сили та відновити душевну рівновагу, порушену бурхливими почуттями.
Мотивом, безумовно, було намагання врятуватися від хаосу великого міста, від сучасної цивілізації, можливо, навіть від його власної складності в незайманій природі. У всіх фейлетонах відображено враження поета від поетичного лісу під Говерлою та особливості старої селянської та скотарської культури.
Керівництво країни затягувало багатьох туристів з Чехії та з інших місць, які хотіли на власні очі побачити стан цієї “землі без імені”, де справжня гірська гуцульська хатина зустрічає своїх відвідувачів вогнем посеред кімнати, де можна випити прямо з прозорого струмка або скуштувати свіжоздоєного молока. Однак це бідна земля, гори якої вкриті старовинними лісами, одні жебракують, інші намагаються харчуватися «карпатським туризмом», але всі мають одну мету: вижити!
8. Владислав Ванчура (Vladislav Vančura, 23 червня 1891, Гай у Опави — 1 червня 1942 року, Збраслав) — чеський письменник, драматург і кінорежисер, тричі лауреат Державної премії з літератури.
Владіслав Ванчура написав твори в яких згадується Закарпаття – «Останній суд» (1929) та «Жандармські гуморески» (1930). Останній суд (1929) – роман, про відносини Праги та Підкарпатської Русі. Це сварка між природою та цивілізацією, вигадкою та реальністю. Тут видно захоплення Ванчура Прагою та його інтерес до Підкарпатської Русі. Лінгвістично цей твір характеризується великою метафоричністю, синтаксичною та композиційною складністю. За цей роман він отримав Державну премію за літературу в 1929 році. У 1935 році Ванчура переробив цю роботу, причиною тому був перехід до реалізму.
9. Ян Врба (10 липня 1889 – 28 травня 1961) – чеський лісничий, учитель, поет і письменник.
У творі “Душа в горах”, чеська читацька аудиторія отримала перший оригінальний роман із Подкарпатської Русі. У романі Ян Врба зумів належним чином пов’язати свої знання в галузі лісового та мисливського господарства з життєвими долями головного героя, який працює лісником спочатку у селі Богдан, а після трьох років практики переходить до Кобилецької Поляни.
10. Кудей Зденек-Матей (Kuděj Zdeněk Matěj; 24. 11. 1881 – 08. 08. 1955) – чеський прозаїк, перекладач.
Після утворення незалежної Чехо-Словацької держави певний час жив у Підкарпатській Русі. У творчості Кудей звертався головним чином до репортажної форми викладу і фейлетону, особливий акцент робив на соціальній проблематиці, вміло витворював різноманітні характери.
Роман «Horalská republika» (Praha, 1932; в українському перекл. Ю. Раїка – «Гуцульська республіка», Л., 1937, т. 1–2) – про повстання і виникнення на Закарпатті Гуцульської Республіки у с. Ясіня (листопад 1918 – березень 1919), трагічну долю повсталих.
Автор: Федір Шандор, президент Закарпатської туристичної організації
